написав Лі Чжун Ву і яка мала назву «Теорія кам’яного обличчя, чорного серця».
«Мистецтво війни», старовинна книжка про стратегію й мудрість, добре відома на Заході. Натомість «Теорія кам’яного обличчя, чорного серця» досить свіжа і ще й досі фактично невідома за межами Китаю.
Хоч я й не можу точно сказати, чому взяла із собою «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця», тоді в мене було сильне інтуїтивне відчуття, що ця книжка виявиться дуже важливою. За своєю внутрішньою формою це дивна та складна книжка. Текст Лі туманний. Його аргументи містили великі інтуїтивні стрибки, що часто вибивали мене з рівноваги. Однак, уперше прочитавши «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця», я зрозуміла, що вона має велику глибину. За останні двадцять років я поверталася до цієї книжки раз по раз, не знаючи навіть, чому, крім, можливо, потужного та тривожного відчуття, що в ній є ключ до загадки, яку я намагалася розгадати. Вона внесла кольори в мої роздуми про життєвий досвід. Я залишила на Тайвані багато цінних для мене речей, однак спромоглася привезти безцінну книжку Лі до Америки.
Лі вперше опублікував свої ідеї 1911 року, у часи хаосу та глибинних змін у Китаї. Це був рік падіння династії Цін, останньої в довгій вервечці імперських династій, що простягалася до початків людської цивілізації.
«Теорія кам’яного обличчя, чорного серця» так і не була перекладена чи опублікована поза Китаєм. Навіть у Китаї чесне обговорення автором того, як використовувати безжальність і лицемірство, так стурбувало безжальних і лицемірних осіб, що книжку заборонили майже одразу після виходу у світ.
Навіть якби «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця» ретельно переклали, усе одно навряд чи її осягнула б більшість некитайців. Китайська мова вельми контекстуальна. Основні складники мови – це короткі три-або чотириієрогліфні фрази, які мають розширене значення проти буквального значення ієрогліфів, що формують фразу, – щось на зразок ідіоматичних висловів в англійській мові. Це розширене значення походить з історії, стародавньої літератури, народних казок і безлічі інших джерел. Тож кількома ієрогліфами китайський письменник може виразити дуже складну ідею, майстерно поєднуючи ці взаємозв’язки. Іноземці, яких вважають знавцями китайської мови, не мають внутрішнього знання китайської культури, тому часто розуміють слова, однак не усвідомлюють тих рівнів їхніх значень, які вони криють у собі.
У творі Лі ця складність ще більша. Його хаотичний стиль утруднює розуміння автора навіть для освічених китайців. Він пише короткими, розірваними епіграмами, що не мають сенсу для кожного, хто не заглиблений у китайську літературу. У своїй оригінальній формі книжка Лі дасть мало користі західним людям. Однак у мене завжди було відчуття, що його глибоке й украй чесне бачення світу, що становить суть філософії Лі, матиме велике значення для кожного, хто прагне контролювати своє життя. Саме це бачення, це ставлення, ця сутність і є тим, що я називаю просто «кам’яне обличчя, чорне серце».
За оцінками Лі, потрібно три роки наполегливо навчатися, щоб уміти використовувати його ідеї. Ідеї Лі запалили
