Оттерборн, енергійно трясучи тюрбаном. – Мої книги не кожному по зубах. Їх можуть навіть заборонити в бібліотеках, але байдуже! Я пишу правду. Так, секс! Мсьє Пуаро, чому всі бояться сексу? Це ж рушійна сила Всесвіту! Ви читали мої книжки?
– На жаль, ні, мадам! Розумієте, я рідко читаю книжки. Моя професія…
– Мушу подарувати вам примірник «Під фіговим деревом», – твердо наполягла місіс Оттерборн. – Думаю, ви визнаєте його значущість. Роман відвертий, але правдивий!
– Дуже приємно, мадам. Із задоволенням прочитаю.
Місіс Оттерборн на якийсь час замовкла. Вона нервово крутила довге намисто, двічі обмотане навколо шиї. Жінка похапцем зиркала в різні боки.
– Може, я збігаю та принесу вам книжку.
– О, мадам, благаю, не хвилюйтеся. Пізніше…
– Ні, ні. Це не проблема, – вона встала. – Я хотіла б вам показати…
– Що там, мамо?
Раптом біля неї з’явилася Розалі.
– Нічого, люба. Я просто хотіла принести мсьє Пуаро книжку.
– «Під фіговим деревом»? Я принесу.
– Ти не знаєш, де вона, любонько. Я піду.
– Я знаю, де вона.
Дівчина швидко перетнула терасу й увійшла в готель.
– Мадам, дозвольте мені привітати вас із прекрасною донькою, – сказав Пуаро, трохи вклонившись.
– Розалі? Так, так, вона гарненька. Але характер складний, мсьє Пуаро. Не співчуває хворій. Завжди думає, що краще знає. Вважає, що їй більше відомо про моє здоров’я, ніж мені самій…
Детектив жестом покликав офіціанта, який саме проходив повз.
– Лікер, мадам? Шартрез? М’ятний лікер?
Місіс Оттерборн енергійно похитала головою.
– Ні, ні. Власне, я непитуща. Ви мали б помітити, що я ніколи не п’ю нічого, крім води чи там лимонаду. Я не переношу навіть запаху спиртного.
– Тоді я замовлю вам лимонний сік із содовою, мадам?
Він замовив лимонний сік і бенедиктин[13].
Двері відчинилися, і до них підійшла Розалі з книжкою в руці.
– Ось, будь ласка, – сказала вона. Її голос звучав досить байдуже, підкреслено байдуже.
– Мсьє Пуаро замовив мені лимонний сік із содовою.
– А ви що питимете, мадемуазель?
– Нічого, – раптом усвідомивши свій тон, вона додала: – Нічого, дякую.
Пуаро взяв у місіс Оттерборн книжку з оригінальною яскравою знімною обкладинкою. На ній була зображена жінка з елегантною короткою стрижкою та яскраво-червоним манікюром, яка сиділа на тигровій шкурі в костюмі Єви. Над нею височіло дерево з дубовим листям і великими яблуками неприродного кольору.
На обкладинці було вказано: «Під фіговим деревом», Саломея Оттерборн. В анотації від видавця з ентузіазмом описувалася надзвичайна відвага й реалістичність цього дослідження особистого життя сучасної жінки. Твір рекламувався як сміливий, нешаблонний, правдивий.
Пуаро поклонився й пробурмотів:
– Для
Міцний французький лікер.
