встиг когось тут пограбувати? І хіба він узагалі може когось пограбувати? Дівчинко, як це сталося? Ти не помилилася?
Поліна нічого не відповіла, лиш опустила голову.
– Досить! – не витримав вусатий поліціянт. – Тут, серед площі, ми не будемо розбиратися! Пройдемо у відділення, там поговоримо! Є свідки? Хтось бачив, як це сталося?
Люди чомусь дружно глянули на пузатого пана. Той знітився, щось пробуркотів і посунув від місця пригоди. Кирпатий тато Поліни рішуче взяв дівчинку за руку.
– Знаєте, тут справді треба розібратися. Моя донька впізнала свого кривдника, але все це чим далі, тим гірше виглядає. Ходімте у відділення.
– Він справді не місцевий? – запитав поліціянт у Максима. – Хтось дорослий взагалі з вами є?
– Моя мама! – дзвінко вигукнула Мавка. – Я знаю, де ваша поліція, і ми туди зараз прийдемо з нею! Денисе, тримайся! Максиме, ти з ним?
– Ніхто з ним не піде! – заявив поліціянт. – Приводьте когось із дорослих, тоді будемо розмовляти конкретно.
Легко сказати – тримайся. Протриматися складніше. Тим біль- ше коли всі проти тебе. Закусивши нижню губу, Денис Черненко покірно дозволив поліціянту заарештувати себе.
В усякому разі, так це виглядало на очах у доброго десятка людей.
6. Жертва визнає помилку
Усе ж таки вусатий поліціянт наполіг, аби з ним пішло кілька добровольців. Без присутності свідків він не має права обшукувати дорослу людину. Не кажучи вже про неповнолітнього, та ще й такого непевного, як цей затриманий київський хлопчина.
Обшуку Черненко не боявся. Коли він, поліціянт, дівчинка Поліна зі своїм кирпатим татом і двоє свідків, чоловік і жінка, котрі помітно співчували затриманому, зайшли до поліцейського відділення, Денис відразу розташувався біля обшарпаного столу. Не чекаючи, поки в його кишенях почнуть порпатися чужі люди, хлопець мовчки вивернув спочатку ліву, потім – праву. Тут же пошкодував, що поквапився, і ледь не згорів від сорому: кишеня закінчувалася неакуратною діркою.
– А через неї купюра не могла випасти на землю? – підозріло поцікавився поліціянт. – Мо’, ти її навмисне для таких випадків приготував… Ти викинув, хтось підібрав…
– Будьте мудрі, шановний! – втрутилася свідок. – Оби-сь грошова купюра могла випасти через таку дірку, її треба згорнути в трубочку і пропхати. В нашого хлопчика навряд чи була така можливість. Запхав у кишеню – і ходу.
– Правда, – погодився поліціянт. – Давай далі.
Вирішивши не зважати на діряву кишеню, Денис поляскав себе по задніх кишенях джинсів, застромив туди руки, попорпався, демонструючи, що там нічого нема. Теніска кишень не мала, а більше заховати будь-що, не лише гроші, йому не було куди. Тому Черненко розвів руками і виклично подивився на присутніх:
– Штани зняти? Може, я ті нещасні гроші проковтнув?
– Все це справді якось підозріло, – пошкріб старанно поголене підборіддя вусатий поліціянт, глянувши на двох своїх колег.
