син – були репресовані. Миколу репресували наприкінці 1939 року. Ярослав Ясинський пригадував: «Коли його просто посеред уроку арештували енкаведисти, усі діти плакали. Останніми словами Миколи Цісика до дітей були: «Будьте чемні, діти, гарно вчіться і любіть Україну». Вочевидь, його розстріляли в Дем’яновому Лазі… Старого Олексу Цісика, як «ворога народу», забрали восени 1940 року… З хати на підводу – і в Казахстан. Він уже навіть хату за собою не замкнув на ключ – не було для кого… Коли везли його через село, люди були на полі, й він ще їм рукою встиг махнути». Через три роки Олекса Цісик помер, похований у Казахстані.
У Лісках залишились тільки могили бабусі Квітки та одного із братів її батька, ще один похований у Коломиї.
Цісиків розкидало по світу. Єдина сестра Володимира Цісика, Іванна, виїхала з дочкою до Польщі. А частина родини Цісиків емігрувала до США, зокрема й Володимир Цісик. Там у нього й народились дві доньки – Марія та Квітка.
Про родину Цісиків донька одного із синів – Ізидора – Люба Павлик (США) у листі до поета і краєзнавця, громадського діяча та організатора літературно-мистецьких вечорів і фестивалів Ярослава Ясинського писала: «Я дуже добре пам’ятаю всіх моїх стрийків, братів мого батька, – окрім одного, який виїхав молодим до Аргентини. Найстарший був Евген Цісик – диригент Коломийського театру. Ізидор Цісик (мій батько) був головним бухгалтером на станції колійовій в Станіславові. Корнелько Цісик, маючи вісімнадцять років, виїхав до Аргентини. Микола Цісик, дуже добре пам’ятаю, мав улики, пчоли. Іванна Цісик – одинока сестра братів Цісиків, Зенон Цісик був знаний п’яніста. А наймолодший брат Цісиків – то був Володимир, якого ми всі кликали «Дзюньо». Знаний скрипаль – «Віртуозо». Стрийкова дружина називалася Іванка, – була родом зі Львова. Вони мали дві доньки: Марію і Квітку. Марія Цісик була піаністкою, навіть акомпанувала батькові на концерті тут, в Америці. На жаль, стрийко Дзюньо і його дружина, та Маруся і Квітка повмирали. Маруся лишила дві доньки і чоловіка, а Квітка – сина і чоловіка. Ще перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдвяні свята приїжджали до Лісок. А з села колядники приходили з Вертепом найперше до Цісиків».
Розділ третій
Квітослава-Орися
Я – квітка степова,
Я – всіх і нічия.
Я сонцева коханка,
Я вітру забаганка.
Полин – купіль моя,
Пірнай – і я твоя.
Я – квітка лугова,
Гойдаюсь в травах я.
Я у вінку співанка,
Пелюсткова веснянка.
Вуста з нектаром я,
Відпий – і я твоя.
Я – квітка польова,
У житі бавлюсь я,
Я – жайворонка любка,
Грайливая голубка.
Купальська врода я,
Милуйся! Я – твоя.
Я квітка у гаю,
Царюю як в раю:
В промінні ніжусь я,
Під трелі солов’я.
Жаги оздоба я,
Вдягни – і я твоя.
Я
