Маленькі жінки. II частина. Луиза Мэй Олкотт

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Маленькі жінки. II частина - Луиза Мэй Олкотт страница 21

Маленькі жінки. II частина - Луиза Мэй Олкотт Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

Бог, це нечесно! І Мег повинна це знати».

      Протягом усього обіду він внутрішньо кипів від злості, але, коли всі тривоги й хвилювання опинилися позаду, і провівши Скотта, він попрямував додому, більш умиротворений настрій заволодів його душею. «Бідолаха! Я несправедливо строгий до неї, адже вона всією душею прагнула догодити мені, коли варила цей джем. Звичайно, Мег вчинила неправильно, звинувативши мене, але ж вона така молода. Я повинен бути терплячий, допомогти їй, навчити її».

      Він сподівався, що вона не пішла до батьків, адже терпіти не міг пліток і втручання інших у його особисті справи. Від самої думки про це на хвилину його знову охопив гнів. Потім страх, що Мег захворіє від сліз і горя, пом’якшив його серце і змусив прискорити крок. Він вирішив бути спокійним і добрим, але твердим, абсолютно твердим, щоб показати їй, у чому вона ухилилася від свого обов’язку перед чоловіком.

      Мег так само вирішила бути «спокійною й доброю, але твердою» і показати йому, в чому полягав його обов’язок. Їй дуже хотілося вибігти йому назустріч і попросити вибачення і щоб він поцілував її та втішив, що – вона була впевнена – неодмінно сталося б. Але, зрозуміло, не зробила нічого подібного і, побачивши, що Джон наближається, почала муркотіти пісеньку, розгойдуючись у гойдалці з шиттям у руках, як світська дама в години дозвілля у своїй кращій вітальні.

      Джон був трохи розчарований тим, що не знайшов ніжної Ніоби[21], але, відчуваючи, що його гідність вимагає, щоб перші вибачення прозвучали з вуст дружини, нічого не сказав, увійшов, не поспішаючи, і ліг на диван із вельми доречним зауваженням:

      – Скоро буде молодий Місяць, люба.

      – Нічого не маю проти, – пролунала надзвичайно заспокійлива відповідь Мег.

      Кілька інших тем, що становлять спільний інтерес, також були порушені паном Бруком і супроводжені відповідями пані Брук, потім розмова вичерпалася. Джон сів біля вікна, розгорнув газету й, фігурально висловлюючись, занурився в неї з головою. Мег сіла біля іншого вікна й шила із такою ретельністю, немов бантики для її домашніх туфель належали до числа предметів найпершої необхідності. Обоє мовчали, обоє мали вигляд абсолютно «спокійних і твердих», і обоє відчували себе жахливо ніяково.

      «Боже мій, – думала Мег, – подружнє життя таке важке й вимагає поряд із любов’ю нескінченного терпіння, як каже мама».

      Зі словом «мама» на пам’ять дівчині прийшли й інші її поради, дані давно й вислухані тоді зі скептичними запереченнями.

      «Джон – хороша людина, але й у нього є недоліки, і ти повинна навчитися бачити їх і миритися з ними, пам’ятаючи про свої власні. Він дуже рішучий, але ніколи не пручатиметься, якщо ти ласкаво надаси йому свої доводи, замість того, щоб нетерпляче заперечувати. Він дуже суворий до себе та вимогливий до інших у тому, що стосується правди, – хороша риса, хоч ти й називаєш його “занудою”. Ніколи не обманюй його ні поглядом, ні словом, Мег,

Скачать книгу


<p>21</p>

Ніоба – у давньогрецькій міфології дружина фіванського царя. Вона хвалилася численним потомством і образила богиню Літо, матір Аполлона й Артеміди, в якої було лише двоє дітей. За це діти Літо стрілами з луків перебили всіх дітей Ніоби, а сама вона скам’яніла від горя.