нареченого помітно тремтіла, і його відповідей було майже не чути, але Мег глянула прямо в очі чоловіка й сказала «так» з такою ніжною довірливістю в голосі, що серце матері здригнулося від радості, а тітонька Марч вголос схлипнула.
Ні, Джо не заплакала, хоч був момент, коли сльози підступили до її очей. Від цього прояву почуттів її врятувало лише усвідомлення того, що Лорі пильно дивиться на неї з кумедним виразом лукавих чорних очей – виразом, в якому до веселощів додавалося глибоке душевне хвилювання. Бет ховала обличчя на плечі в матері, але Емі стояла велично й нерухомо, немов витончена статуя, а яскравий промінь сонця торкався її білого чола й червоної квітки у волоссі, що, до речі, надзвичайно їй личило.
Те, що відбулося згодом, не було прописано в шлюбних церемоніях, але в ту саму хвилину, коли Мег була належним чином повінчана, вона вигукнула: «Мамі мій перший поцілунок!» – і, обернувшись до матері щиро поцілувала її. А протягом наступних п’ятнадцяти хвилин вона була більше, ніж будь-коли схожа на троянду, бо кожен із присутніх повною мірою скористався наданим йому привілеєм поцілувати наречену – від пана Лоуренса до старої Ханни, яка, в неймовірному святковому очіпку, налетіла на неї ще в передпокої, вигукуючи зі схлипуваннями і сміхом:
– Благослови тебе Бог, дорога, тисячу разів! І пиріг ні крапельки не постраждав, і все виглядає чудово.
Після цього всі пожвавішали, й кожен сказав щось блискуче, дотепне або подібне до цього, чого було цілком достатньо для загальних веселощів, бо всі раді посміятися, коли на душі легко.
Не було демонстрації весільних подарунків, оскільки всі вони вже були перенесені в маленький будиночок, який чекав Мег і Джона. Не було й обіду із безлічі страв – лише невеликий сніданок, що складався із пирога і фруктів.
Пан Лоуренс і тітонька Марч знизали плечима й переглянулися з усмішкою, коли чай, лимонад і кава виявилися єдиними видами нектару, який розливали ці три Геби. Ніхто, однак, нічого не сказав, поки Лорі, який наполягав на тому, щоб власноруч подати напої нареченій, не з’явився біля неї з навантаженим підносом в руці й спантеличеним виразом на обличчі.
– Невже Джо з необережності перебила всі пляшки з вином? – запитав він пошепки. – Або я просто перебуваю під владою ілюзії й жорстоко помиляюся, що бачив кілька пляшок лише сьогодні вранці?
– Ні, твій дідусь люб’язно надіслав нам краще вино зі своїх запасів, і тітонька Марч теж, але тато залишив лише дві пляшки для Бет на випадок хвороби, а решту відправив до шпиталю. Він вважає, що вино слід вживати тільки під час хвороби, а мама каже, що ні вона, ні її дочки ніколи не запропонують вина жодній молодій людині в нашому домі.
Мег говорила серйозно, але чекала, що Лорі засміється або нахмуриться. Він не зробив ні того, ні другого і, лише кинувши на неї швидкий погляд, сказав, як завжди, підкоряючись першому пориву:
– Що ж, мені це подобається! Я знаю, скільки бід приносить вино, і хотів би, щоб інші жінки теж робили так само, як ви.
