новорічне свято потрібне, а ось у конкурсі можуть брати участь тільки учні сьомих, восьмих та дев’ятих класів.
Розповідаючи напередодні друзям, як це повинно виглядати, Катя пояснила: від молодших, дай їм волю, відбою не буде. А вони ще програвати не навчилися, надто багато цукерок для заохочувальних відзнак піде. Тоді як підлітки, зголосившись, робитимуть це без непотрібного фанатизму. Кожен із учасників мусить усвідомити, що все це – лише гра, але гра, до якої треба готуватися серйозно і, головне, треба вміти програвати.
Протягом дня Катю виловлювали на перервах потенційні супергерої, щоб записатися до списку. До обіду їх набралося одинадцять, і список, теж видрукуваний на комп’ютері великими літерами, вже наступного ранку красувався поруч із оголошенням. Відкривала «суперменський» перелік, звичайно ж, Оксана Дорошенко, яка постане перед глядачами в образі Ксени, принцеси-воїна. Крім неї, в списку було ще чотири дівчини, дві з яких виявили бажання зображати Лару Крофт, одна – Жінку-кішку[2], ще одна – принцесу Фіону[3], яка, коли хто пам’ятає, могла за себе постояти і дати чосу щонайменше п’ятьом здорованям. Той факт, що дружина велетня Шрека має всі здібності суперменки, ніхто не оскаржував.
Хлопців у списку супергероїв значилося восьмеро. Як і передбачав Максим Білан і, очевидно, прогнозував директор школи, серед них троє виявили бажання постати в образі Людини-павука, один оголосив себе Шибайголовою[4], один визвався бути Бетменом, один захотів перевдягнутися в Супермена, і, нарешті, хтось вирішив стати Зорро.
На диво, більше охочих не знайшлося. Оксана розказала Денисові, що Катю це більше ніж влаштовує. Вона взагалі думала, що товариству ідея Супербалу не дуже сподобається, і по секрету сказала подрузі: вже сама не рада була, що почала цю справу. Бо тільки тепер уявила, скільки клопотів відразу ляже на її плечі.
– Знаєш, Катька вирішила підстрахуватися, – сказала Оксана. – Щоб не з’являлися новенькі, вона завтра напише оголошення, де попередить, що потрібна кількість учасників конкурсу вже набрана, і решта охочих зможе просто взяти участь у костюмованому балі, не змагаючись за суперпризи.
– Сама заварила – хай сама і їсть, – філософськи розсудив Черненко.
– Воно-то так, – зітхнула Оксана. – Тільки Катя реально лишилася з усім цим сама. Я не маю права допомагати, бо я учасниця, та ще й під номером один… Може…
Вона замовкла. Денис не був дурним і вже зрозумів, що зараз скаже Оксана.
– Ну?
– Може… раз все одно вам на участь у конкурсі начхати… хоч допоможете все організувати? Роботи там до біса…
– Дурної роботи! – наголосив Черненко, навіть підніс пальця вгору. – Білану я скажу, звичайно, тільки навряд чи він поступиться. Тепер уже принцип. Або нехай Катька закінчує гратися в мовчанку, сама підходить і просить, або далі мовчимо та злісно ігноруємо цей карнавал.
Таким свого друга Оксана Дорошенко ще ніколи не бачила.
