назву «боулінг», від англійського дієслова «bowl» – «котити кулі».
Оскільки в Нью-Йорк переїхала найбільша кількість німецьких переселенців, місто стало столицею боулінгу в Америці ІХХ століття. Перший закритий боулінг-центр («Кнікербокер» з доріжками з обпаленої глини) відкрився 1 січня 1840 року в Манхеттені. Поступово боулінг-центри в закритих приміщеннях набули в Нью-Йорку величезної популярності. На Бродвеї від вулиці Барклі до 18 вулиці, доріжки можна було побачити на кожному кроці.
Перша Національна Асоціація Боулінгу (NBA) була заснована в 1875 році делегатами від дев’яти боулінг-центрів з Нью-Йорку і Брукліну, які зібралися в Херманіа-холл. Асоціацією були встановлені певні правила, що стосуються розміру кулі, видалення збитих кегель з доріжок і установки центральної кеглі. У 1880 році ці правила були видані вперше, хоча як і все перше, не отримало належного визнання. Дехто описував боулінг як гру, в яку грають так, як кожному надумається. У 1890 році була заснована Американська Ліга Боулінгу (ABL), яка ввела поняття гри, що складається з 20 кидків, таким чином в турі залишалося тільки два кидки замість трьох. У зв'язку з цим, максимально можливе число очок становило 200, яке можна було отримати вибивши послідовно 10 страйків. ABL також знизило висоту кегель до 15 дюймів (і в цей час стандарт висоти рівний 15 дюймам). Багато які гравці не були згодні з такими нововведеннями, що привело до занепаду організації. У 1891 році була створена Американська Ліга Гравців-Аматорів Боулінгу (AABL), яка також встановила 20 кидків в грі і заборонила грошові призи на турнірах з боулінгу. Однак така ідея була абсолютно не привабливою, тому під тиском Організації Боулінг-центрів Нью-Йорка, вказана Ліга була невдовзі закрита.
Аж до 1895 року не було створено жодної організації, яка була здатна ефективно управляти боулінгом в країні. Ведучі гравці в боулінг, бажаючи грати відповідно до стандартів, вирішили, що спорт потребує елементарних правил. У 1895 році вони заснували Американський Конгрес боулінгу (АВС) – організацію, яка і в наші дні є досягаючим успіху і процвітаючим керівним органом. Навіть цій організації було потрібно 10 років для того, щоб офіційно заявити про те, що тепер боулінг повністю контролюється.
АВС напрацювали єдині правила гри, розробили єдині технічні вимоги до куль, кегель, доріжок та інших аксесуарів, а також поклали на себе обов’язки нагляду за розвитком американського боулінгу (варіанту з 10-ма кеглями).
На початку ХХ століття технологія боулінгу зробила великий крок уперед. Раніше основною сировиною для виготовлення куль було гваякове дерево, або бакаут (Guaiacum officinale, лати.) – деревина дуже твердої породи. Але в 1905 з'явилася перша гумова куля «Evertrue», а в 1914 корпорація Brunswick успішно представила кулю «Mineralite», рекламуючи її «таємничий каучуковий матеріал».
Кількість боулінг-центрів зростала, і все було б прекрасно, якби не чисто технічні труднощі. Річ у тому, що не вистачало… хлопчиків. Звичайних
