Київ, 2004. Вип. 10. С. 68).
79
Когут З. Російський централізм. С. 241.
80
Iсторія селянства Української РСР: У 2 т. Київ, 1967.
81
Кравченко В. Україна, імперія, Росія… Огляд сучасної української історіографії // Український гуманітарний огляд. Вип. 10. С. 141–142.
82
Присяжнюк Ю. Ментальність і ремесло історика. Методологічна парадигма селянознавчих студій в Україні на зламі XX–XXI ст. Черкаси, 2006. С. 48.
83
Смолій В. А. Передмова // Iсторія українського селянства: Нариси: У 2 т. / Під ред. В. А. Смолія. Київ, 2006. Т. 1. С. 5.
84
Яременко М. Навчатися чи не навчатися? До питання про освітні стратегії посполитих Гетьманщини у XVIII ст. та пов’язану з ними соціальну мобільність // Соціум: Альманах соціальної історії. Київ, 2008. Вип. 8. С. 218–236.
85
Детальный анализ пути, пройденного социальной историей в XX – начале XXI века, уже сделан зарубежными исследователями. К тому же благодаря различным российским периодическим изданиям и альманахам – «Одиссей», «Казус», «Социальная история. Ежегодник», «THESIS» и др. – в украинское информационное пространство вошли многочисленные, в том числе и теоретические, работы зарубежных социальных историков. Известны такие попытки и в украинской историографии. Это снимает в данном случае необходимость прибегать к экскурсу в прошлое социальной истории, рассматривать изменения ее дисциплинарных очертаний.
86
См.: Заярнюк А. Iдіоми емансипації. «Визвольні» проекти і галицьке село у середині XIX століття. Київ, 2007. С. 16–17. Выявляя в украинской историографии приоритетные исследовательские направления последних десятилетий через такое «зеркало», как «Український історичний журнал», Валентина Матях насчитала в этом почтенном издании лишь шесть публикаций по социально-экономической истории Украины Средневековья и раннего Нового времени (см.: Матях В. М. Національний історичний процес за доби середньовіччя і раннього нового часу: тематична репрезентація на сторінках «Українського історичного журналу» // УIЖ. 2007. № 6. С. 72). Это характерно и для дидактической литературы, на что обратила внимание Виктория Среда: «…в наших учебниках доля политической истории занимает от 80 до 91% материала» (см.: Образ Iншого в сусідніх історіях. С. 208). Справедливости ради надо сказать, что такая ситуация характерна не только для украинской исторической науки. Анализируя изучение XIX века польскими историками 1980–2002 годов, Мацей Яновский зафиксировал, с одной стороны, отрыв польской историографии в условиях либерализации от западной теоретической мысли, а с другой – активное обращение к ранее табуированным темам и, как следствие, снижение популярности некоторых «древних» тем, в частности ослабление интереса к экономической и социальной истории (см.: Яновський М. XIX століття у дзеркалі
