Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мисливські усмішки (збірник) - Остап Вишня страница 12

Мисливські усмішки (збірник) - Остап Вишня

Скачать книгу

Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані…

      – А чому в неї горло перерізане?

      – Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й… зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!

      Залишається, отже, останнє: їсти суп.

      – Як його їсти?

      Ложкою!

      Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенєва.

      Прекрасна книжка!

      1945

      Лисиця

      Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру і задрімає зимовим спокійним сном.

      Тоді шкурка в лисиці робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву – горжетка.

      Лисиці водяться у нас в Радянському Союзі геть-чисто на всенькій його території – і на ланах, і на болотах, і в лісах та перелісках.

      За весь час нашого свідомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всіх вищесказаних місцях і на всіх тих місцях в них стріляти.

      Збираєтесь ви, значить, на лисиць.

      З цього приводу ви говорите вдома:

      – На лисиць поїду! У Сріблянському ярку, казав Йосип Явдокимович, два виводки. Поїду, – чотири-п’ять лисичок тарарахну – от воно: тобі горжетка. Це, як чотири! А як п’ять – то й мені горжетка.

      Полювати лисиць, – одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться стояти на гону довгенько, – лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть, – замерзнути можна.

      Треба вам знати, що звір, – коли його піднімуть і поженуть гончаки, – робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк.

      Кожний із них, зробивши коло, повертається до того місця, звідки його піднято, – отже, ваша задача не бігти разом із собаками за зайцем чи за лисицею, чи за вовком, а стояти на місці й чекати, коли він, оббігши коло, повернеться до свого лігва.

      Собаки гонять, як знаємо, уголос, і коли наближається гон, – знайте, що звір іде до вас!

      Стежте тоді пильно!

      Голос наближається, наближається, наближається.

      Ось майнула серед кущів золото-червона стрічка, як блискавка!

      Бах! – і нема нічого…

      Заєць робить невеличке коло, лисиця – більше, а вовк, – той іще більше.

      Чекати іноді доводиться довгенько, – отже, одягайтесь тепло.

      Одяглися.

      Вам удома й кажуть:

      – Ти їздиш-їздиш, стріляєш-стріляєш, собак годуєш, а в Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема, – а чорнобурка – очей одірвать не можна.

      – Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тільки в нас на Україні чорнобурка трапляється дуже й дуже рідко! Майже ніколи!

      – Рідко? Повні комісійні крамниці!

      – Та що ти, Господь з тобою! Що ти хочеш, щоб я з гончаками у комісійній крамниці чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка!

      – А песці там

Скачать книгу