Камінний господар. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Камінний господар - Леся Українка страница 7

Камінний господар - Леся Українка

Скачать книгу

її головою)

      Дозвольте, щоб я сам поклав сi перли на гордовиту сю голiвку, вперше похилену передо мною низько.

      А н н а

      (раптом випростується)

      Хiба iнакше ви б не досягли?

      К о м а н д о р

      (наложивши на неї убiр)

      Як бачите, досяг.

      Дворик сповняється юрбою маскованих i немаскованих, розмаїто убраних гостей, – однi зiйшли з горiшньої галереї, а другi увiйшли з надвiрньої брами. Межи тими, що надiйшли з брами, одна маска в чорному, широкому, дуже фалдистому домiно, обличчя їй щiльно закрите маскою.

      Г о л о с и в ю р б i г о с т е й

      (що зiйшли з галереї)

      Де наш господар?

      Де господинi?

      Д о н П а б л о

      Ось ми, любi гостi.

      Д о н н а М е р с е д е с

      (до новоприбулих)

      Таке рясне блискуче гроно гостей красить наш дiм.

      П i д с т а р к у в а т а г о с т я

      (з новоприбулих до другої, давнiшої, нишком)

      Либонь, вже зрахувала i скiльки нас, i скiльки ми коштуєм!..

      Г о с т я д р у г а

      (так само до попередньої)

      О, вже ж, Мерседес на рахунки бистра, лиш на гостиннiсть повiльнiша трохи…

      Г о с т я-п а н н о ч к а

      (до Анни, вiтаючись)

      Анiто, як же ти препишно вбрана!

      (Тихше).

      А тiльки в бiлому ти заблiда.

      А н н а

      О, се нiчого, се тепера мода.

      (Ще тихше).

      Як хочеш, я бiлил тобi позичу, бо в тебе навiть i чоло червоне.

      П а н н о ч к а

      Не треба, дякую.

      (Одвертається, вiдступивши, i поправляє маску й волосся, щоб закрити лоба).

      М о л о д а п а н i

      (нишком до другої, показуючи очима на Анну)

      Який убiр!

      Д р у г а м о л о д а п а н i

      (iронiчно)

      Та тiльки ж i потiхи! Бiдна Анна!..

      С т а р и й г i с т ь

      (до дона Пабло)

      А що, дон Пабло? вже тепер нарештi покличе вас король до свого двору, – такого зятя тесть…

      Д о н П а б л о

      Його величнiсть не по зятях, а по заслузi цiнить.

      С т а р и й г i с т ь

      На жаль, оцiнки часом довго ждати.

      Д о н П а б л о

      Чи довго, ви сами зазнали лiпше.

      (Повертається до iншого).

      Ви, графе? Як я радий! Честь яка!

      Господар, господинi, командор i гостi йдуть у дiм долiшнiм входом. Маска "Чорне домiно" лишається в дворику, незамiтно вiдступивши в тiнь вiд кущiв. Незабаром Анна з молодшими дамами з'являється на горiшньому рундуцi.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС

Скачать книгу