дев’яносто літ? Може, третій вік почне? Не бачити Гелону царства скіфського, так і помре всього лише царевичем…
Тріснула очеретина, Гелон незчувся, як і розчавив її пальцями.
З білого шатра вийшла старша його жона, розповніла, грудаста щокаста скіф’янка в рясній спідниці, в червонім каптані, на грудях з десяток разків намиста, у вухах золоті серги спалахують. Побачила чоловіка, не доходячи до нього кроків зо два, присіла і далі до мужа підповзла – виявляла цим свою покірливість. Потерлась щокою об халяву чоловікового чобота.
– Чого тобі? – буркнув Гелон, невдоволений, що вона перебила плин його думок.
– Кажуть, Атей збирається женитися на македонці, – прошепотіла жона віддано, по-собачому зазираючи мужу в очі.
– Кажуть! – буркнув Гелон, відрізаючи ножем гілочку груші. – А тобі що?
– Македонка сина народить. От Атей і віддасть йому царство своє.
Гелон взяв очеретину, мить подумав і незчувся, як очеретина тріснула в його пальцях.
– Що ти мелеш?! – сердито накинувся на жону. – Атею дев’яносто, які вже там діти!
– Еге, так він же… Атей наш… молодіє.
Гелон (хоч сам уже чув про це) злякано на жону зиркнув:
– Хто тобі сказав про таке?
– Усі кажуть…
– А ти… тримай язик за зубами! Щоб часом, бува, не стала німою.
Жона, оглянувшись, зашепотіла:
– Я тримаю, інші пасталакають. А люди все знають, людям треба вірити. Задарма язиками не плескатимуть. Тому й жениться Атей на молодій, щоб самому помолодіти. А тоді вже почне третій вік… А чого… Два прожив, може й третій прожити. Він такий, йому і боги, і чаклуни допомагають, свої і чужі. А тобі ніхто не допомагає, тому ти й будеш довіку всього лише царевичем.
Тріснула очеретина, Гелон її зі злістю відкинув. Нову з снопа витягнув, але й вона тріснула – зовсім пальці задерев’яніли, нечутливими стали.
– Що ти розпатякалась своїм баб’ячим язиком! – крикнув на жону. – Каркаєш, як та чорна птаха!
– Так усі кажуть в степах, то і я кажу. Народить македонка синочка, і зробить його Атей царем…
– Старший в роду я!
– Еге, македонська змія все зуміє по-своєму повернути. Вона старого царя зачарувала? Зачарувала. Вона така, що й засохлу вербу зачарує, і та зазеленіє. Кажуть, ночами царя обіймає. А старий і молодіє… Вона його ще й зіллям македонським напуває… Не переживеш ти його…
Тріснула очеретина…
«І справді не переживу, – думав Гелон в розпачі. – Мені майже піввіку, а батько наче вічний… Не інакше, як цар і справді третє життя розпочав…»
Тріснула очеретина.
Гелон сплюнув і взяв лук – тятиву натягнути. Лук, як і всі луки, тугий, і натягнути його не просто. Потрібне уміння. Гелон присів на праву, підняту
