виправдати авторитарні дії Дутерте. Урешті-решт, хитра онлайн-кампанія призвела до катастрофічних наслідків. Протягом двох років президентства Дутерте «війна з наркотиками» знищила понад 12 тисяч людей – не лише дилерів, але й наркозалежних, дітей та всіх, хто потрапив у немилість поліції.
Такі самі зміни можуть також впливати на взаємодію між країнами – а в ширшому розумінні й на всю світову систему. Вітаючи революцію соціальних мереж, дипломати та глави держав відмовляються від тихохідної, звичної системи, що керувала міжнародними зв’язками протягом століть. Кількасекундними твітами президент Трамп погрожує країнам ядерною війною, звільняє членів уряду та оприлюднює сміливі політичні заяви, що оминають десятки шарів американської бюрократії, іноді йдучи врозріз з усталеною політикою його ж адміністрації. З кожним твітом Трампа американські дипломати та посольства не ймуть віри, чи слід сприймати ці повідомлення серйозно. Тим часом офіційні урядові акаунти в соцмережах – від російських і українських до ізраїльських та палестинських – починають сперечатися, чия саме мета точніше віддзеркалена. Дипломатія стала менш приватною та політикоорієнтованою і більш публічною та відкритою. Однак це не лише розважає. Як і в ситуації з бандами, кожен випад та шпилька адресовані особисто й відкриті для всього світу. Вони отруюють відносини та ускладнюють для лідерів пошук точок дотику.
Проблеми виникають не лише в дипломатів. Уперше у прямий і часто ледь помітний контакт вступають цілі народи. Індуси та пакистанці сформували дуельні «Facebook-ополчення», щоб підбурювати насильство та живити національну гордість. В умовах зростання напруження між ядерними державами віртуальні голоси лунають гучніше, вимагаючи насильства й весь час тиснучи на лідерів заради дій. Так само китайські інтернет-користувачі виробили звичку запускати онлайн-«експедиції» проти будь-яких сусідів, що нібито недостатньо благоговіють перед величчю Китаю. Прикметно, що ці люди об’єднуються й проти будь-якої «слабкості» власного уряду, постійно підштовхуючи лідерів застосувати збройні сили. Стежачи за потенційною американо-китайською морською конфронтацією через суперечливу ситуацію щодо островів Сенкаку, ми зрозуміли: замало знати, які дії планують китайські адмірали, – потрібно також пильнувати за думками 600 млн китайських користувачів соцмереж. У разі негативного розв’язку кризи гнівна реакція могла перетворитися на потужну політичну силу, що впливала б на дії лідерів. Навіть в авторитарних державах війна ще ніколи не була такою демократичною.
Крізь усі згадані особливості онлайн-конфліктів червоною ниткою проходить іще одна тривожна тема, яку годі оминути. Іноді єдина «реальність» інтернет-баталій – їхні жахливі наслідки.
Навіть тоді, коли ми спостерігали за шаленством Ісламської Держави в Іраку, у Сполучених Штатах розгортався інший конфлікт. Його бачили всі, але
