за це три потиличники: один – за Бога-Отця, другий – за Бога-Сина, а третій – за Святого Духа.
Сьогодні він прийшов, аби спрямувати свого колегу Каца на праведну путь і навернути його на добрий розум. Почав він такими словами:
– Дивуюся, що у вас не висить розп’яття. Де ви молитесь, і де ваш молитовник? Жодна ікона не прикрашає стін вашої кімнати. Що це висить у вас над ліжком?
Кац посміхнувся: – Це «Сусанна в купальні»[146], а ця гола жінка, нижче, – одна моя давня знайома. Праворуч – японська акварель. Вона зображує сексуальний акт між гейшею і старим японським самураєм. Правда ж, дуже оригінально? Молитовник лежить у мене в кухні. Швейку, принесіть його сюди й розгорніть на третій сторінці.
Швейк пішов, і в кухні тричі раз за разом бахнули витягнуті з пляшок корки.
Побожний фельдкурат ужахнувся, побачивши на столі три пляшки.
– Це легеньке церковне вино, колего, – сказав Кац. – Рислінг, дуже доброї марки. Смаком схожий на мозельське.
– Я пити не буду! – рішуче заявив побожний курат. – Я прийшов заронити у ваше серце іскру Божу, щиро поговорити з вами.
– Якщо так, то в горлі у вас пересохне, колего, – промовив Кац. – Пийте, а я буду слухати. Я людина дуже толерантна, можу вислухати й думки інших.
Побожний фельдкурат трохи надпив і витріщив очі.
– Ну й хороше ж бісове вино, колего! Чи ж не так? – спитав Кац. Фанатик відповів:
– Я бачу, ви лихословите.
– Це звичка, – відповів Кац. – Часом я ловлю себе навіть на блюзнірстві. Підлийте, Швейку, панові курату! Можу вас запевнити, що теж лаюся на всі заставки іменем Господа Бога, Христа розп’ятого та всіх Святих Таїнств. Гадаю, коли відкалатаєте в армії стільки, скільки я, то й ви не гірше язика наламаєте. Це нескладно, а в нас, духовних осіб, небо, Бог, хрест і Святі Таїнства завжди напохваті. Адже ж це звучить гарно і професіонально. Пийте, колего!
Колишній законовчитель машинально відпив вина. Видно, він хотів щось відповісти, але не зміг. Міркував.
– Вище голову, колего! – вів далі Кац. – Не суптеся, немовби вас за п’ять хвилин мають повісити. Одного разу, чув я, ви в п’ятницю, гадаючи, що це четвер, помилково з’їли в ресторані свинячу котлету, а потім в убиральні запихали собі в горлянку палець, намагаючись виригати все, що з’їли, бо боялися, щоб Господь Бог вас не стер з лиця землі. А я не боюсь у піст їсти м’ясо, і навіть пекла не боюся. Пардон! Пийте, колего, пийте. Так. Вам уже краще? Чи поділяєте ви прогресивні погляди на пекло і йдете за духом часу, з реформістами? На вашу думку, в пеклі замість звичайних казанів з сіркою для нещасних грішників стоять автоклави, тобто котли високого тиску, і рожни з електричним мотором? Грішників там, напевно, смажать на маргарині, й мільйон років по них перекочуються шляхові катки, скрегіт зубів там викликають
«Сусанна в купальні» – картина Рубенса чи Тінторетто на відомий сюжет з бібл. книги Пророка Даниїла (гл.13). Двоє суддів увірвалися до лазні, де купалася дружина судового чиновника Йоакіма і зажадали, щоб вона їм віддалась. Після відмови вони звинуватили її у перелюбстві й засудили до смерті. Лише Даниїл, допитавши кожного суддю окремо, з’ясував неправду. Сусанну виправдали, а суддів стратили.
