сповнити звичаю.
118. На збір, отже, царів тих описаних народів прийшли скіфські посли й подали їм звістку, що перс підкорив усіх на другій частині світу[130], а тепер побудував міст на перешийку Босфора й перейшов на цей материк[131]. Він перейшов, переміг фракійців і збудував міст на Істрі, бо хоче це все взяти під свою владу. «Тож ви ніяк не тримайтеся збоку й не кажіть, щоб ми згинули. Ми, ведені спільною думкою, опираймося нападові. Не зробите цього? То будемо побиті й покинемо край або підкоримося (йому). Бо що ж іншого маємо робити, як ви не схочете нам допомогти? Та й вам від цього не буде краще, бо перс прийде так само на вас, як прийшов на нас, і не вдовольниться тим, що нас переміг; він не лишить і вас. На це вказує ось що. Якщо він ішов би лише на нас, щоби помститися за попереднє поневолення, то лишив би всіх інших в спокої й ішов би на наш край. Тоді всім було б ясно, що він іде на скіфів, а не на кого іншого. Та він, як тільки перейшов на цей суходіл, відразу підкорив усіх тих, що йому були по дорозі. Він має під собою (не лише) всіх інших фракійців, але й наших сусідів гетів».
119. Як це сповістили скіфи, то царі, що прийшли від тих народів, завели раду. Але їх думки розійшлися, а саме гелон, будин і савромат були спільної думки й обіцяли скіфам допомогу, та агафірс, невр, андрофаг, (вожді) меланхленів і таврів відповіли скіфам так: «Коли б ви перші не образили персів і не почали війни, якби ви просили того тоді, чого просите тепер, ваше прохання виглядало б цілком справедливим, ми були б вас послухали і з вами (спільно) виступили. Але ж ви напали були на їхній край без нас і запанували над персами так довго, доки бог вам дозволив; тож і вони, як їх той же бог збудив, відплатять вам. А ми тих людей тоді не кривдили й тепер не думаємо перші робити їм кривди, хіба він напав би на нашу країну й почав нас кривдити, – тоді й ми спробуємо відплатити. Але доки того не станеться, будемо сидіти вдома, бо гадаємо, що перси йдуть не проти нас, а проти тих, що винні в їх образі».
120. Як скіфи дістали таку відповідь, порішили не зводити бою на відкритому полі, бо союзники не хочуть іти з ними разом, а сходити з дороги (персам), а як будуть наступати все далі, мають засипати всі криниці й джерела, що до них переходитимуть, нищити траву на землі й поділитися на дві частини. До першої, що на її чолі став як цар Скопасіс, прилучилися савромати. На випадок, як перс (Дарій) повернув би за ними, мали вони йти вздовж озера Меотиди до ріки Танаїс; якщо ж він відступав би, гнатися за ним. Це була одна частина (мешканців) царства, спрямована на ту дорогу, що я казав. Інші дві частини царства, велика, що її провадив Іданфірс, і третя, під проводом Таксакіса, злучилися докупи. До них мали прилучитися ще гелони й будини. Вони також мали втікати від персів на віддаль денного переходу й робити так, як наказано. Вони мали наперед заманити (персів) просто до країни тих, що не обіцяли допомогу, щоби й вони воювали; а якщо не хотіли б добровільно битися з персами, то щоби мусили боротися. Після того вони мають повернутися назад до свого краю й нападати, як визнають це за потрібне.
В Азії.
До Європи.
