землі мають дуже гостру зиму: вісім місяців тривають там нестерпні морози. Як вилити в той (зимовий) час воду, то не зробиться болото, хіба що тільки як запалити вогонь. Море замерзає, Кімерійський Босфор також; скіфи, що мешкають по цей бік рову[40], їздять по льоду навіть возами аж до (краю) синдів[41]. Така там триває зима вісім місяців, але й решту чотири місяці там зимно. Ця зима різниться від усіх зим по інших краях: о дощовій порі скрізь там не впаде нічого гідного слова, а влітку, навпаки, дуже сильні. В інші місяці гримить, та на час (зими) зовсім не буває громовиць, зате влітку буває багато громів. Як зимою загримить, то дивуються, мовби з якогось чуда; (так само) як часом трясеться земля, влітку чи взимку, то й це вважають у Скіфії за велике диво. Коні добре витримують ці зими, зате мули та осли ніяк не можуть витримати; в інших краях навпаки, коні, як зимно, замерзають, осли ж і мули витримують.
29. Думаю, що тому у тамтешньої звироднілої породи волів не ростуть роги. За мою думку промовляє й Гомерове слово в «Одіссеї»[42], що звучить: В Лівії був, де ягнята родяться прямо з рогами[43]. Цілком правильно, що в зимнім підсонні звірятам або зовсім не виростають роги, або ростуть дуже мізерно.
30. Так там діється через морози. Та мені дивно (вже від початку відступаю від теми!), чому в усій Елеї[44] не можуть виводитися мули, хоч там немає ні зимного підсоння, ні іншої виразної причини до того. Самі елейці кажуть, що в них через якесь прокляття не виводяться мули. Як приходить час запліднення кобил, гонять їх до сусідів. У сусіднім краю пускають до них ослів і тримають їх (кобил) там доти, доки не заплідняться, а тоді женуть назад (додому).
31. А щодо того пір'я з оповідей скіфів, що наповнює повітря і через яке не можна нічого бачити, ані перейти далі, то про нього так думаю. В тій північній країні все йде сніг, слабше влітку, ніж узимку, як звичайно; хто бачив зблизька сніг, зрозуміє, що кажу: сніг подібний до пір'я. Через ту зиму не можна мешкати далі на північ від тієї землі. Як скіфи та їх сусіди розказують про те пір'я, то, на мою гадку, говорять про сніг. Ось стільки оповідають про ті найдальші краї.
32. Про гіпербореїв не оповідають нічого ні скіфи, ні інші, що там мешкають, лише іседони. Та, по-моєму, й вони, власне, нічого не розказують, бо тоді й скіфи розказували б щось про однооких, як і вони. Про гіпербореїв говорить Гесіод[45], а також і Гомер ув «Епігонах», якщо справді це він їх написав.
33. Та багато більше про них розказують делосці[46]. Вони оповідають, що гіпербореї жертвують (богам) солому. Цей спосіб жертвування перейняли і скіфи, а від скіфів усі західні сусіди аж до Адріатичного моря; звідти поширився цей звичай на південь. Перші з-поміж греків перейняли його додонці[47]. Звідти (цей звичай) зайшов до Малійської затоки, а згодом аж до Евбеї[48]. Одне місто передавало (його) іншому аж до Каріста; звідти перейшов до Андроса; карістійці занесли його на Тенос, а тенійці на Делос
Про цей рів див. розд. 3.
Синди жили над дол. Кубанню, на Таманськім півострові над берегом Чорного моря.
Гомер – найбільший грецький поет, XII ст., автор «Іліади» – епопеї про Троянську війну, й «Одіссеї», що розказує про пригоди грека Одіссея.
«Одіссея», пісня ІV, вірш 85; переклад Петра Ніщинського. (Про Ніщинського гл. Т. Коструба. Петро Ніщинський, музик і фільольог. «Мета», 1931, ч. 8.)
Елея або Еліда – країна в Пелопоннесі.
Гесіод – грецький письменник VII ст.
Мешканці острова Делос, на Егейськім морі. Згідно з грецькою міфологією тут мали народитися Аполлон і його сестра Артеміда, богиня місяця й опікунка звірят.
Додона – старовинне місто в Епірі (північна Греція), де була славна святиня Зевса. Тут ворожили із шуму дубового листя.
Малійська затока врізається в Грецію зі сходу, від великого острова Евбеї.
