не мішай йому.
– Я не мішаю, але ж він ще не має роботи і я маю його забезпечувати.
– Він вже дорослий і не буде вештатись без діла.
– Сподіваюсь на те. Так що, збирати вже на стіл?
– Не спіши, ще трохи часу є.
– Я не піду проводжати тебе. То вже пізній час.
– Добре зробиш. Мені самому не подобається коли за здоровим мужиком іде цілий караван рідні. Іноді навіть дідусі з бабусями. Хтось з хлопців допоможе донести валізу.
О дев’ятнадцятій годині я вже був на місці. Неподалік стояла купка людей з дітьми, поруч купи багажу. Через деякий час прийшов Олег і інші пасажири. Потім під’їхав автобус і ми завантажили свої валізи. Крім нас було ще чотирнадцять пасажирів. Ще хвилин через сорок ми зайняли місця в автобусі і він повільно поїхав наверх, повернув ліворуч і через пів години ми вже мчали трасою на Київ. Рейс почався.
В половині шостої ранку наступного дня автобус зупинився на площі ліворуч від споруди аеропорту в Борисполі. Ми напівсонні розібрали свої валізи і пішли в зал для очікування. Трохи понервували, тому що каса відчинялась о восьмій годині, а о восьмій тридцять вже виліт. Але все обійшлося. Квитки були готові і після перевірки документів нам видали їх на руки. Дальше митний контроль, здача багажу, прикордонний контроль і ми вже на другому поверсі в залі на виліт. З повітря дивимось на Дніпро і Київ внизу під нами і подумки прощаємось з рідною землею.
Відень аеропорт знайомий. Мені вже доводилось бувати тут і тому ніяких ускладнень не було. Дуже прискіпливий контроль служби безпеки до пасажирів які летять на Тель-Авів – Загроза теракту.
– Дайте ваші документи.
– Назвіть своє ім’я і прізвище.
– Чому ви без багажу?
– Зніміть свій годинник і виложіть все з кишень у цю ось коробку.
– Пройдіть крізь цей прохід.
– Негайно назад.
– У вас є металеві предмети в кишенях!
– Що? Бляха на ремені? Зніміть ремінь. Станьте ось сюди. Поверніться. Виверніть кишені. Так. Пройдіть крізь оцей прохід знову.
– Проходьте. І не робіть таке неприємне обличчя. Це для вашої ж безпеки. Заберіть свої речі. Щасливого польоту.
Після такої процедури потрібно трохи заспокоїтись. Дійсно це заради безпеки пасажирів, а не просто вимотування нервів. І ще потрібно бути дуже спостережливим і уважним щоб запобігти будь – якому інцидентові в повітрі. Ще трохи часу і ми в повітрі. Внизу залишились Австрія, Туреччина, Середземне море і ось наш літак приземлився в аеропорту «Бен Гуріон» в столиці землі обетованої – Тель-Авіві. Літак зупинився метрах за двісті перед будівлею аеропорту і пасажири пішли до споруди пішки. Цікавий момент. Дальше всі служби як при відльоті, тільки в зворотному порядку: прикордонний контроль, отримання багажу, митний контроль. Далі вихід до круглої зали де стоїть юрба зустрічаючих. Веселий гамір, радісні вигуки, сміх. Озираємо зустрічаючих щоб побачити табличку з назвою судна. Немає. Пасажири виходять, юрба зустрічаючих зменшується, а нашого зустрічаючого
