Университета издаваемую Вами в картинах «Живописную Украину», покорнейше просит Ваше Высокоблагородие, по выходе в свет сказанных картин, доставлять таковые в правление Университета в двух экземплярах, за каковое издание следующие деньги будут к Вам высылаемы за картины сего года – по получении оных, а за продолжение издания в следующие годы – по получении годового издания.
Синдик Университета Голубинов
Секретарь Иосиф Якубинский.
59. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка
26 листопада 1844. С.-Петербург
Друже мій! єй-богу, й досі не знаю, що я за погань на сім світі. Сказать би ледащо, так же ні, бо б’юсь, як овечий хвіст по… Сказать гордий, так ти ж мене знаєш. Та й після чого мені кирпу драть? далебі я чортзна-що. Оце другий рік, як я з тобою не балакаю, друже мій, а чому? і сам не знаю. Вертишся ти у мене всякий день на думці і на серці, а ти, може, думаєш?.. Та цур йому, не думай, братику, про мене нічого поганого. Далебі я не поганший меж людьми.
Єй-богу, не знаю, з чого й начинать і що тобі розказувать. Був я уторік на Україні – був у Межигорского Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися.
Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать и издавать в картинах остатки нашої України. На тім тижні вийде 6-ть картин, і тобі пришлю. Я на те літо буду у Таганрозі, напиши, будь ласкав, як там найти шлях до тебе, от набалакаємось!
На Різдвяних святках наші земляки отут компонують театр у Медицинській академії. Так я думав, щоб ушкварить твій «Чорноморський побит», але тепер уже пізно, а якби ти його звелів переписать гарненько та прислав к Великодню, то б це так. А тепер вони розучують «Москаля-чарівника», «Шельменка», «Сватання на Гончарівці» і мого «Назара Стодолю».
З поганими отими черкесами я частенько отут зострічаюсь, але про тебе вони ні один нічого мені не казали, хоч я їх і розпитував. Шамрай собі хлопець, як того треба. Але воно, здається, сирота і не пащекує собі на лихо.
Оставайся здоров, друже мій. Низенько кланяюсь твоїй жінці. Гулак і все товариство здравствує. Хтодот, нівроку йому, в Полтаві оженився та й байдуже, а я тим часом бурлакую.
Чого ти сам собі хочеш, то й я тобі того желаю.
Т. Шевченко.
1844, ноября 26,
С.П.б.
Чом ми не зострілися в Москві ту зиму? Я там проживав той самий тиждень, що й ти. Цур йому, аж нудно згадувать.
60. В. М. Рєпніної до Т. Г. Шевченка
13 грудня 1844. Яготин
13 декабря 1844 года.
Бога ради, пришлите мне на первый случай хоть 100 экземпляров Вашей «Украины». Я уже получила за несколько денег, другие желают их, и время проходит без удовлетворения. Я получила вчера грустные Ваши письма; да, конечно, я не забыла 9 ноября. Грустные письма сжали мое уже сжатое сердце опасною болезнью папеньки. С будущей почтою я буду писать к Вам подробно. Пришлите «Украину», молитесь, не унывайте, верьте в меня, не увлекайтесь дурными Вашими знакомыми, да будет над Вами и в душе Вашей благодать святая.
Искренно преданная Вам
Варвара Репнина.
На
