ночі просиділа над новим проєктом. Потім, як завжди, продумала гардероб на наступний день. Ну а тепер все ж варто спробувати заснути.
Анна вимкнула світло й визирнула у вікно. Вітер зривався все більше, і дівчина подумала, чи не принесе він, бува, дощ. Для снігу ще затепло. На подвір’ї порожньо: тільки припарковані машини та світло ліхтарів. Серед них старенький форд, якого вона раніше не бачила.
«Певно, Влада. Треба буде розпитати», – усміхнулася. Хлопак-другокурсник із шостого поверху роками марив про власне авто. Цю машину у дворі своєї багатоповерхівки вона помітила ще кілька днів тому.
«Недорога й непоказна. Чия ж іще це має бути, окрім як не його?» – у думках пораділа за хлопця.
Відтак підійшла до ноутбука, закрила його, перед цим вийнявши флешку й вклавши до сумки: завтра знадобиться на роботі. На душі знову стало сумно: ця річ свого часу належала Саші. У темряві пройшла до ліжка й вмостилася біля кота, що вже зачекався на неї.
Спати Анна лягла з важким серцем.
Рівне. Середа, 6 листопада 2019 року. 01:15
Юнак голосно захрипів і завалився на бік.
– Власто!
Патрульні кинулися до нього.
– Стабільне положення[18]! – скомандувала патрульна.
– Вулиця Кавказька. Будь ласка швидку, терміново! Терміново! – відчайдушно закричав у рацію Андрій, поки Власта розстібала куртку невідомого, аби полегшити йому дихання. У вухах у неї гуло, перед очима тільки бліде обличчя хлопця.
– Терміново! Вулиця Кавказька. У людини погано з серцем! Як чуєте?
– Дихай! – тим часом наказувала Власта. Їй геть не подобалося його слабке дихання.
І недаремно.
Хрип різко припинився. Юнак спробував підвести голову, проте вона відразу ж обм’якла й опустилася на землю. Хлопець затих. Власта тремтячими руками перевірила пульс: немає. Андрій тим часом перевірив дихання.
– Власто, качай!
Патрульні квапливо перевернули хлопця на спину, Власта відразу кинулася робити непрямий масаж серця. Пошепки вона вела рахунок, щосили натискаючи на грудну клітину. Ніби здалеку чула вона голос по рації, що сповіщав про те, що швидка вже «рухається до місця події». Усе, ніби в тумані.
– Азов терміново! – підганяв Андрій. – У людини зупинка серця! Робимо непрямий масаж.
– Друже, дихай! – підбадьорював поряд Андрій. Але для Власти навіть його голос звучав ніби звідкись з іншого світу. Чи з іншого життя.
Здається, минула ціла вічність, коли хлопець нарешті хрипко переривчасто задихав.
Патрульні саме перевернули молодика в стабільне положення, коли вдалині нарешті помітили проблискові маячки швидкої. Поліцейські важко дихали, відчуваючи, як гучно гупають у грудях власні серця. Андрій кинувся назустріч машині. Власта перевела погляд на хлопця й обережно знову перевірила дихання.
Живий.
Харків.
Стабільне положення – бокове положення, в яке поміщається людина в несвідомому стані, але з наявністю дихання, в очікуванні приїзду швидкої.
