style="font-size:15px;"> Незабаром на площі й прилеглих вулицях і яблуку ніде було впасти – так щільно стояли люди й коти. Повітря сколихували вигуки та нявчання, що зливалися воєдино. Цей лемент нарешті перекричав суворий голос сільського голови Корчуна:
– Шановне панство, прошу тиші!
Усі враз заспокоїлись, і Карчун повів далі:
– Сьогодні розглянемо поведінку кота, який звинувачується в скоєнні злочину!
І знов здійнявся галас.
Шерпон, який до цього незворушно наспівував собі під ніс: «І на мишу більше не полюй, хай сама до тебе прибіжить», ойкнув і нарочито недбало запитав:
– Ти ба, який то котяра злочин утнув?
– Він ще насміхається! – підскочила до нього Неола. – Та це ж ти, скотиняко, мою курку хотів поцупити!
Шерпон від несподіванки притиснув вуха до голови, накрив їх передніми лапами й почав поволі відсуватися назад, ховаючись від оскаженілої бабці.
– Та я що? Я нічого, – кліпав він очима. – Лишень повечеряти хотів. Хіба коти не мають право на їжу?
– Мають право. Мають! – заверещали коти. – Їжу! Їжу! Вимагаємо право на їжу!
– Та він її вкрасти хотів! – закричала у відповідь Неола. – Грабіжник, крадій!
– Крадій! Крадій! – підхопила людська юрба. – Коти-крадії! Коти-крадії!
– Та ви що! – обурився Джерманкет. – Ми вам мишей ловимо, створюємо вам затишок, прикрашаємо цей світ собою. А ви, невдячні, таке собі дозволяєте.
– Гей, хлопче, – промовив голова селища Карчун. – Говори, та не заговорюйся. Ми, люди, вас, котів, утримуємо. Даємо житло, годуємо, гріємо, терпимо. Але зараз важкий рік. Неврожай. Люди голодують. Тож і вам треба трохи потерпіти, їсти менше.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
