ість:Ось звідки виходить усе витончене.
II
Коли в світі дізнаються, що краса – прекрасна,
негайно з’являється каліцтво.
Коли в світі дізнаються, що добро – добре, з’являється зло.
Наявне та відсутнє одне одного породжують.
Важке і легке одне одного створюють.
Довге та коротке одне одного виявляють.
Високе і низьке одне одного встановлюють.
Музика та голос одне одному відгукуються.
Попереднє і наступне одне за одним йдуть.
Так буде завжди.
Тому премудра людина віддається справі недії
І втілює безсловесне вчення.
Десять тисяч речей створюють – і він нічого не відкидає,
Народжують – і він нічим не володіє.
Все звершують – і він за це не тримається.
Успіхи приходять – і він не занурює себе в них.
Він ні в чому не перебуває – і від нього нічого не йде!
III
Не підіймайте «гідних» –
Тоді люди не будуть змагатися.
Не цінуйте рідкісні товари –
Тоді люди не будуть розбишакувати.
Не виставляйте напоказ привабливі речі –
Тоді в людських серцях не буде бентеги.
Ось чому премудра людина, керуючи людьми,
Спустошує їхні голови
І наповнює їхні животи,
Послаблює їхні прагнення
І зміцнює їхні кістки.
Вона завжди робить так, що у людей немає ні знань, ні бажань,
А знавці не наважуються щось зробити.
Дій недією – і в усьому буде лад.
IV
Шлях – порожнеча, що все в собі вміщує,
Користуйся нею – і вона буцімто не переповнюється.
О, глибочінь! Предок десяти тисяч речей!
Тупить свої гострі краї,
Розв’язує свої вузли,
Гамує своє світіння,
Уподібнюється своєму праху.
Невловиме! Воно неначе існує вічно.
Я не відаю, чиє воно дитя.
Здається, воно передує Верховному Владиці!
V
Небо і Земля не мають людяності,
Для них вся тьма речей – що солом’яні собаки.
Премудра людина не має людяності,
Для неї всі люди – що солом’яні собаки.
Простір між Небом і Землею
Подібний до ковальських міхів:
Пусте, а не можна його усунути,
Натисни на нього – і з нього вийде ще більше.
Хто збирає знання, той скоро стомиться,
То чи не краще триматися серединності?
VI
Дух, що хилиться додолу, не вмирає;
Це зветься Сокровенною Матір’ю.
Брама Сокровенної Матері
Називається коренем Неба та Землі.
В’ється і в’ється, такий мінливий!
Користь його вичерпати неможливо.
VII
Небо вічне, Земля незнищенна.
Небо і Земля вічні та незнищенні завдяки тому, що не існують
для себе.
Ось чому вони можуть бути вічними та незнищенними.
Тому премудра людина ставить себе позаду,
а опиняється попереду;
Не думає про себе – і себе зберігає.
Не бажає нічого для себе –
Чи не тому може розраховувати на все своє?
VIII
Вище благо, як вода:
Вода приносить благо всій пітьмі речей і ні з чим не бореться.
Збирається в місцях, яких люди уникають,
Ось чому вона близька до Шляху.
Для життя благотворна земля;
Для серця благотворна глибина;
У спілкуванні благотворна доброта;
У промовах благотворна довіра;
У правлінні благотворна смиренність;
У діяннях благотворне вміння;
У рухах благотворний сам час.
Лише там, де немає суперництва, не буде і збитків.
IX
Чим утримувати наповнене до країв,
Краще вчасно зупинитися.
Хто намагається нагострити гостріше,
Не збереже досягнутого надовго.
Коли
