стояли ті, кого всі любили та прославляли.Ще нижче стояли ті, кого боялися,
А нижче за всіх – ті, кого зневажали.
Тому, хто в собі не має достатньо довіри, довіри не нададуть.
Нерішучий! Ось так він цінує слова.
Доб’ється успіху, зробить справу,
А люди кажуть: «У нас усе сталося само собою».
XVIII
Коли Великий Шлях у занепаді,
постають «людяність» та «обов’язок».
Коли виникають суємудрість і багатознайство,
постає велика брехня.
Коли серед родичів немає злагоди,
постають «шанобливість» і «любов».
Коли держава в темряві і в смуті, постають «віддані підданці».
XIX
Усуньте «мудрість», відкиньте «розумність»,
І користь людям буде стократна.
Усуньте «людяність», відкиньте «справедливість»,
І люди повернуться до пошани та любові.
Усуньте спритність, не шукайте вигоди,
І в світі не стане злодіїв і розбійників.
Три ці судження не відкривають усієї істини,
Тому додам дещо, що цього стосується:
Будь невигадливим, бережи первозданну цілісність;
Позбувайся себелюбства, не потурай бажанням.
XX
Відкинь ученість, і не будеш знати печалі.
«Звісно!» і «гаразд!» – чи далекі одне від одного?
Краса і потворність – що їх розділяє?
Страхи людські – не можна їх не боятися.
Темне! Пустельне! Не дістати його дна!
Всі люди сповнені радощів,
Немов святкують велику жертву або навесні сходять на вежу.
Я один певен, нічим себе не видаю, як немовля,
яке ще не посміхнулося,
Подорожній, котрий безсило волочиться –
і немає куди повертатися!
Все навколо мають у надлишку,
Я один начебто позбавлений всього.
У мене серце дурня – неясне, простодушне!
Звичайні люди такі швидкі на суд,
Я один перебуваю в невіданні.
Звичайні люди судять так ретельно,
Я один відчужений і бездумний.
Спокійний у хвилюванні, немов велике море.
Мчу привільно, немов немає для мене притулку.
У звичайних людей на все є причина,
Я один простий і прямий, немов неук.
Я один не такий, як інші,
Тому що вмію годуватися від Матері!
XXI
Сила всевмісної досконалості виходить єдино від Шляху.
Шлях же ось що таке: туманне, неясне.
О, злите! О, туманне! А в ньому є образи!
О, туманне! О, неясне! А в ньому є щось!
О, приховане! О, темне! А в ньому є насіння.
Ці насінини такі справжні! Вони дають упевненість.
З давнини і досі ім’я його не переходить,
Завдяки йому пізнаємо велич перетворень.
Звідки я знаю, що таке велич усіх перетворень?
Завдяки цьому.
XXII
Що скривилося – тому бути цілим.
Що зігнулося – тому бути прямим.
Порожньому
