й запрошувати гостей? Ох, як вона мені подобається! Як ти це все придумала?
– Я побачила, з яким задоволенням ти побігла куховарити з Ейзі, – відповіла тітка Джо, притримуючи Дейзі, яка підстрибувала, ніби збираючись полетіти. – Адже вона не дозволила б тобі часто готувати на її кухні, бо там небезпечно: вогонь дуже великий. От мені й спало на думку купити тобі окрему плиту й навчити тебе готувати. Це буде весело, й корисно. Я зайшла в кілька іграшкових магазинів. Виявилося, хороші, великі плити коштують так дорого, що я вже подумувала відмовитися від свого задуму. Але тут я зустрілася з дядьком Тедді, й він, дізнавшись, навіщо я прийшла, оголосив, що хоче допомогти мені, й наполіг, щоб я купила найбільшу й найгарнішу плиту. Я спочатку відмовлялася, а він тільки сміявся й дражнився, згадуючи, як я готувала в дитинстві. Потім сказав, що я повинна навчити готувати тебе й Джозі, та накупив всіляких речей для мого, як він висловився, «кулінарного класу».
– Як добре, що ти зустріла його, тітонько! – раділа Дейзі.
– Тільки тобі доведеться старанно працювати, – сказала тітка Джо, – щоб навчитися куховарити. Дядько сказав, що часто приїжджатиме до чаю, й сподівається, що його пригощатимуть чимось смачненьким.
– Це наймиліша, найчудовіша кухня на світі! – вигукнула Дейзі, пританцьовуючи по кімнаті з новим соусником в одній руці та маленькою кочергою в другій. – Я готувати на ній з таким задоволенням! Ти навчиш мене пекти пиріжки й печиво?
– На все свій час, моя дівчинко, – відповіла тітка Джо. – Ця іграшка повинна принести тобі користь. Будеш моєю куховаркою, я замовлятиму тобі різні страви й показувати, як їх готувати. Так ти потроху й навчишся готувати. Скажу всім, що ти нова служниця й кликатиму тебе Саллі, – додала вона й одразу взялася за роботу. А Тедді сів на підлогу й, засунувши в рот палець, взявся з цікавістю роздивлятися плиту.
– Ох, яке ж усе красиве! З чого ж мені почати? – запитала Дейзі, вона ж Саллі, з таким осяяним обличчям і такою готовністю швидше розпочати цю науку, що тітка Джо подумала: «Добре, якби всі кухарки були такими ж милими, старанними й веселими».
– Перш за все, одягни ось цей чистий фартушок і чепчик, – сказала вона. – Я хочу, щоб моя кухарка була охайною.
Саллі заховала своє кучеряве волосся під чепчик і без заперечень вдягла фартух.
– Тепер приведи все в порядок, – наказала тітка Джо. – Вимий новий посуд, а заодно й старий сервіз, бо колишня кухарка залишила його брудним після гостей.
Тітка Джо говорила серйозно, але Саллі розсміялася: вона знала, хто була ця «неохайна кухарка», яка не вимила посуд.
І ось, засукавши рукава, вона із задоволенням почала метушитися на кухні, час від часу захоплено вигукуючи: «Ох, яка чудова шпигувальна голка!», «Яка гарненька мисочка!», «Яка чарівна перечниця!».
– Тепер, Саллі, – сказала пані Джо, коли дівчинка перемила весь посуд, – іди на базар. Я тут записала все, що потрібно купити.
І
