втупилися в неї.
– Про кого це ти? – здивувалася Лена.
– Кілька хвилин тому цим коридором пройшла якась медсестра. У цю мить тут сиділа вся наша нічна зміна.
Співробітниці досі не розуміли, про що йдеться. Сама Ільва не розуміла. Пролунав дзвінок, і вона квапливо відставила чашку.
– Візьму це на себе, – сказала Ільва.
У другій палаті стало погано жінці, яка мала народити вже третю дитину. Ільва підозрювала, що цієї дитини не дуже-то й хотіли. Давши вагітній попити, вона вийшла в коридор і розглянулася. Усі двері зачинено. Звідкись та й узялася ця медсестра. Таж не приверзлася. Ільві враз зіпсувався настрій. Щось тут не так. Вона постояла, наслухаючи. З кімнати долинав тихий гомін радіо. Ільва повернулася туди й узяла свою чашку.
– Не сталося нічого особливого, – мовила вона.
І тут повз кімнату пройшла незнайома медсестра. Цього разу її побачила також Лена Седерстрем. Усе діялося дуже швидко. Було чути, як грюкнули двері, що виводили на великий головний коридор.
– Хто це був? – спитала Лена.
Ільва похитала головою. Дві медсестри відірвали очі від газети з кросвордом.
– Ти про кого? – поцікавилась одна з них.
– Про медсестру, що пройшла мимо.
Друга з них, що заповнювала кросворд, засміялася.
– Ми ж тут. Обидві.
Ільва зірвалася з місця й вибігла з кімнати. Відчинила двері на коридор, що з’єднував пологове відділення із рештою лікарні, та він був порожній. Прислухалася. Десь віддалік знову грюкнули двері.
Нікого не побачивши, вона повернулася до кімнати. Похитала головою.
– Що тут робити медсестрі з іншого відділення? – чудувалася Лена. – Чому вона навіть не привіталася з нами?
Ільва не знала. Зате пересвідчилася, що їй не привиділось.
– Загляньмо в усі палати, – запропонувала вона. – Треба перевірити, чи все гаразд.
Лена запитливо глянула на неї.
– А що може бути негаразд?
– Це про всякий випадок. Тільки й того.
Вони обійшли всі палати. Всюди було так, як належить. О першій в одної жінки почалася кровотеча. Решта ночі минула в роботі. О сьомій ранку Ільва Брінк здала зміну й пішла додому. Мешкала у віллі зразу ж біля лікарні. Вдома вона вкотре задумалася про незнайому медсестру, що промайнула в коридорі. Раптом у голову прийшов здогад, що це не медсестра, нехай вона була в халаті. Жодна особа з персоналу не зайшла б уночі в пологове відділення просто так, із доброго дива. А якби й зайшла, то показалася б їм чотирьом і пояснила б, у чому річ.
Ільві Брінк не давали спокою думки. Стурбувала її нічна подія. Для чогось та й прийшла ця жінка. Десь у якійсь кімнаті вона провела десять хвилин. Тоді зникла. Десять хвилин. Мабуть, когось відвідала. Кого? Навіщо? Ільва лягла і спробувала заснути, але не вдалося. З голови не виходила ця дивна нічна гостя. Об одинадцятій Ільва піддалася, встала з ліжка
