попрацювати з тим, що є під руками. Не можемо чекати до понеділка.
Начальниця кивнула. Не заперечувала.
На тому нарада закінчилася. Втомлені люди розійшлися. У кімнаті для засідань затрималися Ліза Гольґерссон, Анн-Брітт Геґлунд і Курт Валландер, якому спало на думку, що принаймні цього разу жінки становлять більшість у його сфері стосунків.
– З вами хотів поговорити Пер Окессон, – сказала Гольґерссон.
Валландер пригадав, що мав йому зателефонувати, та забув.
– Подзвоню йому завтра, – відповів він, докірливо похитавши головою самому собі.
Гольґерссон одягла пальто. Було видно, що вона хоче ще щось додати.
– Чи вказує щось на те, що вбивство скоїв божевільний? – поцікавилася вона. – Щоб ото нанизати людину на палі! Це ж суще середньовіччя.
– Не конче середньовіччя, – заперечив Валландер. – Під час Другої світової війни застосовували такі ями з палями. Жорстокість і безумство не завжди ходять пліч-о-пліч.
Здавалося, начальниця не вдовольнилася цією відповіддю. Спершись на одвірок, вона придивлялася до підлеглого.
– Ви не переконали мене. Чи не звернутися б нам до судового психолога, який був тут улітку? Якщо я правильно вас зрозуміла, з нього була велика користь.
Валландер не міг заперечити, що Матс Екгольм відіграв важливу роль у цьому успішному розслідуванні – допоміг скласти психологічний портрет злочинця. Однак, як на Валландера, ще рано вдаватися до такого. Він взагалі остерігався проводити паралелі.
– Мабуть, – непевно відповів він. – Але, як гадаю, з цими запросинами треба трохи перегодити.
Гольґерссон допитливо глянула на Валландера.
– Ви не побоюєтеся, що таке повториться? Що буде ще одна могила із загостреними кілками?
– Ні.
– А що ви скажете про Єсту Рунфельдта? Це вже друге зникнення.
Валландер раптом засумнівався у своїй правоті, проте труснув головою. Та ні ж бо, навряд чи таке повториться. А може, все-таки зараз бажане видається за дійсне?
Хто його зна.
– Очевидно, вбивство Гольґера Ерікссона вимагало ґрунтовного приготування, – сказав він. – Такий злочин вдається скоїти тільки один раз, та й то тільки тоді, коли є сприятливі передумови. Наприклад, має бути досить глибокий рів і кладка через нього. Треба, щоб майбутня жертва мала звичку виходити ввечері або на світанку дивитися на птахів. Так, я свідомо пов’язав зникнення Єсти Рунфельдта з убивством у Лединге. Але це головно для того, щоб перестрахуватися. Якщо я відповідальний за це слідство, то мушу застосовувати і ремінь, і підтяжки.
Лізу Гольґерссон здивував такий образний зворот. За плечима хихикнула Анн-Брітт Геґлунд.
– Здається, я зрозуміла, що ви маєте на увазі, – кивнула Гольґерссон. – Але ви таки подумайте про співпрацю
