видихнув Тарас.
І тут же потрапив у міцні руки Оксани. Обидві її долоні теплими лещатами стиснули його скроні й присунули голову до її губ.
– Ну, з днем народження, Тарасику! – сказала вона і смачно поцілувала його спочатку в губи, а потім, як дитину, в лобик і в щічку.
Відпустивши голову іменинника, Оксана озирнулася на всі боки.
– Я чогось не розумію, – сказала. – А шампанське що, в холодильнику?
Її погляд вимогливо вперся у вічі хазяїна квартири.
– Я зараз, п'ять хвилин… – забелькотав він. – Тільки перевдягнусь. Якраз і гроші вчасно поміняв!
Кинувши халат на розстелену канапу, Тарас натягнув брюки, светр.
– Секунду! – крикнув він уже від дверей.
І двері гримнули, зачиняючись. Заскрипіли, як закричали, сходинки під його ногами.
Оксана всілася на стілець. Її увагу раптом привернуло ледве чутне дзижчання з боку завішеного двошаровим тюлем вікна.
Підійшла, трохи не спіткнувшись об принесену із собою господарську сумку, відсунула тюль і побачила на широкому підвіконні саморобну теплицю із плексигласу, всередині якої росли кругленькі кактуси без колючок, а над ними сяяли три тонкі довгі лампи денного світла.
Оксана так захопилася розгляданням дивних лисих кактусів, що росли у пластикових кубиках, що не почула, як скрипнули, відчиняючись, двері й як увійшов до квартири Тарас із пакетом у руці.
– Все, шампанське є! – радісно оголосив він.
Швиденько дістав зі старенького буфета два келихи. Виклав із пакета вже в магазині нарізану шинку та ковбасу, сир.
– Почекай, а подарунок?! – зупинила його метушню Оксана. – Так, іди сюди!
Вона нахилилася до сумки, бжикнула «блискавкою» і розвела в сторони краї сумки, що розімкнулася.
Насамперед дістала з неї й передала до рук іменинникові маленький порожній акваріум.
Тарас сів навпочіпки поруч. Опустив акваріум на паркет. На обличчі – здивування, погляд застиг на сумці, немов звідти зараз Оксана, як фокусник, збиралася дістати за вуха величезного кролика.
– Бери і красиво розклади на дні! – простягнула Оксана Тарасу важкий пакет із морськими камінчиками.
Настрій Тараса потихеньку ставав дійсно святковим. «Ну, молодець, – подумав він про Оксану. – Не може без сюрпризів!»
Слідом за пакетом з морськими камінчиками із сумки було витягнуто шестилітровий пластиковий бутель із не дуже прозорою водою.
– Спеціально у Винники на озеро заїжджала, – пояснила Оксана походження води. – Бачиш, скільки через тебе моя «Чебурашка» сьогодні наїздила! Виливай, тільки акуратно!
Тарас наповнив акваріум водою, а перед ним уже з'явився прозорий пакетик, в якому, теж у воді, тільки абсолютно прозорій, гойдалися водорості, що росли в коричневих пластикових міні-горщиках.
– Цю воду теж туди? – обережно запитав Тарас.
– Можна!
