Остап Вишня. Невеселе життя. Группа авторов

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Остап Вишня. Невеселе життя - Группа авторов страница 8

Остап Вишня. Невеселе життя - Группа авторов Великий науковий проект

Скачать книгу

що на її автора ще не чинилося фізичного й психологічного тиску – адже він ніби переповідає вже сказане раніше. Інші, пізніші свідчення у справі – це майже суцільна самообмова як наслідок жорстокого й нелюдського тиску слідчого Бордона.

      Третю автобіографію Остап Вишня написав 6 червня 1943 р. в Москві, знову ж таки в камері, про що свідчить резолюція в кінці документа: «Т.т. Сташко, Иванову. Как ведет себя О. В. в камере? Переговорите. 9/VII» (Підпис нерозбірливий).

* * *

      Впродовж кількох десятиліть упорядник цієї книжки й автор багатьох публікацій і видань спадщини Остапа Вишні збирав матеріали про видатного письменника-гумориста у всіх доступних державних і приватних архівах як в Україні, так і за її межами (в тому числі і в далекому Заполяр’ї), сподіваючись опублікувати весь накопичений матеріал в одній книзі, чого, на жаль, не вдалося зробити із невідомих причин. Найбільший комплекс документів знаходився в родині Остапа Вишні, доступ до якого ласкаво надавався мені незабутньою донькою Варвари Олексіївни Марією Михайлівною Євтушенко. Саме з нею ми опублікували і в періодиці, і в ювілейному чотиритомнику 1989 року листи із заслання і табірний щоденник Остапа Вишні.

      Перший варіант цієї книжки під назвою «Трагічна «десятирічка» Остапа Вишні», що так і не вийшла в світ і донині, ми підготували удвох із Марією Михайлівною до 100-річчя від дня народження письменника. Напередодні ювілею, що відзначався в листопаді 1989 р., мені пощастило поїхати в далеке Заполяр’я і віднайти в архівах Ухти і Сиктивкара (Комі АРСР тодішнього Радянського Союзу) навіть рукописи Остапа Вишні за 1934 рік та рідкісні документи періоду заслання 1934–1943 рр., про що вже говорилося раніше.

      Значно ширші, але далеко не повні, наміри вдалося реалізувати у виданні «Митці на прицілі. Остап Вишня» (видавництво «Фоліо»), коли стала доступною справа-формуляр у 2-х томах, що зберігається в Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Саме там сконцентровано «компромат» на письменника починаючи з 1923 р. і аж фактично до останнього року життя найвидатнішого українського гумориста ХХ ст.

      Коли спецоргани (ДПУ – НКВС – МДБ – КДБ) заводили справу-формуляр на письменника (не лише на Остапа Вишню), то це означало, що людина втрачала, по суті, право жити особистим життям, адже серед секретних співробітників (агентів), були навіть завербовані члени родини. Друзі і колеги по перу регулярно подавали свої донесення і, очевидно, не завжди безкоштовно, а за певну винагороду не лише грішми (це для дрібних сексотів), а й здебільшого високими посадами, орденами, преміями тощо.

      Не один десяток секретних співробітників і на волі, і на засланні вели постійний нагляд за Остапом Вишнею і подавали письмові звіти своїм вербувальникам, а ті узагальнювали подану інформацію і вже на їхній основі творили відповідні постанови, меморандуми, що ставали причинами наступних репресій.

      Остапа Вишню було засуджено на десять років, і, як пізніше письменник згадуватиме з гіркою

Скачать книгу