подругам листи з докладною розповіддю про те, як у неї справи. Цілком імовірно, що їй буде чим поділитися з подругами, адже тато Владислав уже прийняв рішення: дочка, яка з таким завзяттям працювала під час навчання, заслужила цілий рік канікул перш ніж вирушити у доросле життя. Залишалося зібрати речі – родичі в селах по всій Польщі вже чекали дівчинку з розкритими обіймами. Маню не збиралися обтяжувати ні роботою, ні навчанням – тато домовився обставити все так, щоб у найближчі місяці на неї чекали тільки відпочинок і розваги. Хіба що господарі могли попросити випускницю гімназії дати якийсь урок своїм дітям – як плату за гостинність. Ну і з Варшави час від часу надходили невеликі гроші на харчування від батька.
На диво, вчорашній серйозній та вдумливій школярці, яка не уявляла свого життя без книжок та уроків, така затія раптом припала до душі. Маня навіть писала в листі подрузі Казимирі, з якою, як і обіцяла, дуже часто листувалася, що і думати забула про геометрію з алгеброю. «Серденьку Казі» (з такого звернення починалося майже кожне послання Склодовської) шкільна подруга розповідала, що раз на день по годині дає маленькому хлопчикові урок французької, а решту часу присвячує різним задоволенням і розвагам. Навіть закинула почате вишивання! Для вчорашньої серйозної крихітки Манюсі це було нечувано – почати щось і не довести до кінця.
Жодного розпорядку дня у дівчинки не було – вона могла встати о четвертій годині ранку, а могла о 10-й і абсолютно не переживала, якщо доводилося пропустити через це сімейний сніданок. Серйозне читання Маня зовсім закинула і тепер читала тільки розважальні романи. Вона навіть помітила за собою цілком нову звичку, яка здавалася їй дивною: заливатися веселим сміхом, коли вона перебуває на самоті. Всі думки вилетіли у неї з голови, залишилися тільки безтурботність і породжений нею постійно піднесений настрій.
У селі Маня не відчувала себе самотньою – у сусідів підростали хлопчики та дівчатка її віку. Вся ця галаслива компанія із задоволенням прийняла веселу, розумну і симпатичну гостю, яка при цьому постійно поступалася їм у різних рухливих іграх, від чого ні краплі не засмучувалася. Всім подобалося голосно сміятися, коли Маня не могла зловити м’яча. Діти разом гойдалися на гойдалках, купалися в річці, ночами при світлі смолоскипів ловили раків і гуляли в лісі цілими днями. Приїжджій з Варшави дівчинці найбільше подобалося в сільському житті те, що різні ласощі на кшталт ягід і фруктів (особливо суниці) тут коштують так дешево і їсти їх можна не як десерт, а насипати просто в тарілку, ще й з гіркою, та наїдатися досхочу.
Попри те, що в рухливих іграх Марія поступалася своїм сільським одноліткам, у верховій їзді вона робила великі успіхи. Справа в тому, що у її дядька був цілий кінний завод – близько 50 породистих коней. Дівчинці дозволялося інколи брати одного з них, щоб покататися. Так за одне літо вона опанувала науку правити конем, коли він біжить риссю або мчить галопом. Мані дуже подобалося сідати верхи і об’їжджати околиці без будь-якої мети, просто для свого задоволення.
А ще за цей рік дівчинці довелося вперше
