припинити вогонь?
Вогонь! – цвірінькнув Стрімкий
Та перший помічник потягнув його за рукав і показав на корабель работорговців. Стрімкокрилове ядро акуратно перерізало його головну щоглу надвоє, і всі вітрила жужмом попадали на палубу!
– Тисяча чортів! – закричав Капітан. – Ми влучили в нього! Дивіться, Боунз сигналізує прапорцями, що здається!
Тоді Капітан, який секунду тому був сповнений рішучості покарати того, хто стріляв без його наказу, забажав знати, хто зробив цей фантастичний постріл, який знерухомив работорговця. Лікар вже збирався сказати йому, що це був Стрімкий. Але той шепнув йому на вухо:
– Облиште, Лікарю. Він вам усе одно ніколи не повірить. Ми стріляли з гармати того хлопця, який допустився помилки. Нехай відновить довіру до себе. Вони, мабуть, нагородять його медаллю, і він почуватиметься краще.
На борту «Віолета» панувало загальне піднесення, коли вони наблизилися до покаліченого работорговця, який непорушно завмер на поверхні моря. Боунза, капітана, з усією його командою зі ще одинадцяти негідників було взято в полон й замкнуто внизу в арештантських камерах військового корабля. Потім Лікар із Зузаною та кількома матросами й офіцерами перейшли на судно работорговців. Зайшовши до трюму, вони побачили, що він набитий рабами, закутими в кайдани. І Зузана відразу ж упізнала свого чоловіка й, обійнявши його, розплакалася з радості.
Чорношкірих людей відразу ж звільнили від оков й перевели на військовий корабель. Затим «Віолет» узяв судно работорговців на буксир. І це був кінець злочинного бізнесу містера Боунза.
Потім було багато веселощів, і рукостискань, і привітань на борту військового корабля. Для рабів приготували розкішний обід на головній палубі. А Джона Дуліттла, Зузану та її чоловіка було запрошено на офіцерську трапезу, на якій за їхнє здоров’я пили портвейн, а Капітан і Лікар виголошували промови.
Наступного дня, як тільки розсвіло, крейсер вирушив на південь уздовж узбережжя, висаджуючи людей на берег у їхніх рідних краях.
Це зайняло чимало часу, оскільки Боунз, здавалося, назбирав рабів у дуже багатьох різних племенах. І тільки в другій половині дня Лікар із Зузаною та її чоловіком змогли повернутися на корабель Дуліттла, сигнальні вогні якого слухняно горіли й посеред білого дня.
Потім Капітан потис Лікареві руку й подякував за величезну допомогу, яку він подав Флотові Її Величності. Він також попросив у нього домашню адресу в Англії й пообіцяв розповісти про Лікаря в Уряді, тож Королева скоріш за все захоче зробити його лицарем або дати йому медаль чи ще якусь нагороду. Проте Лікар відповів, що замість цього радше б отримав фунт чаю. Він не куштував чаю вже кілька місяців, а той сорт, що подавали в офіцерській їдальні, був дуже гарним.
І тоді Капітан подарував йому п’ять фунтів найкращого китайського чаю і ще раз висловив йому подяку від імені Королеви й Уряду.
Потім «Віолет» знову розвернув свого величного
