будинок, і все повинно було бути в повному порядку. А Рік мав звичку класти свої смердючі ноги на стільці, хоч вони просили його цього не робити, але Ріку було однаково.
До біса все це. Я можу робити все, що захочу,«– казав він.
Тож Чарлі, брат Едді, підійшов до Ріка.
– Телепню, ми тут не жартуємо, – сказав він і став душити Ріка, щоб стримати його.
З Ріком таке не проходить. Він встав і струснувся. А коли Чарлі повернувся до нього спиною, Рік його окликнув:
– Ей, Чарлі.
Чарлі обернувся, і Рік вдарив його так сильно, що на обличчі Чарлі можна було побачити відбиток літер Р. Дж. від масивного діамантового персня Ріка.
Наступного дня, коли я повернувся додому до Едді, Едді та Чарлі були вражені тим фактом, що Принц та його хлопці надерли їм дупу за грою в баскетбол. Принц був у туфлях із підборами, але однаково закидав усі м’ячі. Вжух… Вжух…
Проте, якщо я й повинен був віддати належне одній людині, яка наставляла мене на моєму шляху знаменитості, то це Ентоні Майкл Холл. Я зависав із ним ще тоді, коли тільки підіймався до слави, намагаючись стати чемпіоном. Він був тою самою людиною. Він був першим моїм знайомим, який заробляв гроші на своїй славі. І він був просто красень, з цим його лімузином повсюди. Він був дуже щедрим. Отож, розбивши свій «кадилак», я пішов і купив лімузин, адже бачив, як класно на ньому кататися, поїздивши трохи в лімузині Майкла. Я їздив на цьому лімузині на новорічну вечірку Едді Мерфі 1987 року в його маєтку в Нью-Джерсі. Це була зоряна вечірка з Al B. Sure! Боббі Брауном, Run-DMC та Heavy D. Я був самовпевнений, але водночас ще трохи сором’язливим. Проте моя сором’язливість не завадила мені посадити трьох дівчат у мій лімузин і відвезти їх до моєї квартири на Манхетені.
Дні моєї цноти закінчилися. Я був екстремістом у всьому, що робив, включаючи секс. Щойно я почав трахати жінок, шлюз відкрився. Високі, маленькі, витончені, страшненькі, світські левиці, вуличні дівчата – мої критерії були дуже широкими. Проте, у мене не було в цьому жодної тактики, і я досі не знав, як підступитися до жінки.
Коли я приїжджав до Браунсвілю, то відвідував свого друга дитинства, який став сутенером. Ми сиділи в його новенькому лімузині й просто розмовляли, аж раптом він зупинявся і виходив з машини.
– Іди, візьми того чортового шибздика, – кричав він одній із дівчат на вулиці. – Бачиш того шибздика на розі? Що ти тут стирчиш з цими сучками?
А тоді він повертався до машини.
– Цим сучкам треба наказувати, Майку, – говорив він. – Вони надто швидко відволікаються. Мені потрібна собака-поводир, щоб пасти цих сук.
Одного разу я прийшов до нього о четвертій годині ранку.
– Що ти тут робиш, Майку? – запитав він.
Я ніколи раніше не казав йому, що хочу трахнути одну з його дівчат, але він навіть не дозволив мені відкрити рота.
– Забирайся звідси нафіг, Майку, гаразд? Ти – Майк Тайсон. Не треба тобі трахати цих повій і мерзенних
