й заснуло. Вона занесла супницю в комору. А тоді сіла все обдумати.
Добре все обміркувавши, вона підійшла до Сьюзан. Дитя саме прокинулося.
– Подивлюся, що я можу зробити, Сьюзан. Я не дозволю бідолашній маленькій крихітці повернутися до пані Коновер. Розкажи мені, як її покупати й одягти.
Під керівництвом Сьюзан, Рілла скупала дитину. Сьюзан не наважувалася допомагати, лише давати поради, оскільки лікар сидів у вітальні й міг зазирнути будь-якої миті. Сьюзан уже з досвіду знала, що коли лікар Блайт щось вирішив, то так воно й має бути. Рілла зціпила зуби й продовжила. Боже милий, скільки ж складок і вигинів у тієї дитини? Ну, і як же ж її тримати. Ох, а якщо вона впустить дитину у воду… яке воно хитке! І ще б те дитя так не кричало! Як така крихітка може наробити стільки шуму. Та її пронизливі крики було чути по всьому Інглсайду – від підвалу до горища.
– Невже я роблю дитяті так боляче, Сьюзан? – з жалем спитала вона.
– Ні, люба. Більшість дітей страшенно ненавидять купатися. Ти справжня молодець, як на початок. Тримай руку під його спинкою, що б ти не робила, і залишайся незворушною.
Залишатися незворушною! Після кожного руху Ріллу заливало потом. Коли дитина була суха, одягнена й ненадовго заспокоїлася, втомлена Рілла, тримаючи наступну пляшечку, буквально валилася з ніг.
– А що робити з ним ввечері, Сьюзан?
Минув час, а дитина й далі ії лякала, про ніч взагалі думати було нестерпно.
– Постав кошика на стільчик біля свого ліжка й накрий його. Тобі треба годувати дитину раз чи двічі на ніч, краще візьми обігрівач наверх. Якщо не вийде, клич мене, я прийду, буде лікар чи ні.
– Сьюзан, а якщо воно плакатиме?
Проте дитя не плакало. Воно поводилося, на диво, добре… можливо, тому що маленький бідний шлунок наповнився хорошою їжею. Воно проспало майже всю ніч, але Рілла не зімкнула очей. Вона боялася заснути, ану ж з дитиною щось станеться. О третій вона приготувала дитині їжу, бувши певною, що не кликатиме Сьюзан. Ох, невже це сон? Невже вона, Рілла Блайт, попала в таку абсурдну ситуацію? Їй було байдуже на німців біля Парижа… їй було байдуже, чи вони вже в той Париж увійшли… от би тільки дитя не плакало, не кашляло, не задихалося й не страждало від конвульсій. У дітей бувають конвульсії, правда? Ох, і як вона могла забути попитати Сьюзан, як діяти, якщо в дитини почнуться конвульсії? Вона гірко зауважила, що тато дуже переймався здоров’ям мами та Сьюзан, а її? Невже він думає, що вона зможе далі так жити без сну? Але тепер вона не здасться… тільки не вона. Вона б доглядала за цією противною малою тваринкою, навіть якби це її вбило. Вона дістане книгу про гігієну для дітей і ні від кого не залежатиме. Вона ніколи не прийде до батька за порадою… не турбуватиме маму… вона лише звертатиметься до Сьюзан у надзвичайних випадках. Вони ще побачать!
Відтак, коли після двох ночей відсутності пані Блайт повернулася додому й спитала Сьюзан, де ж Рілла, її просто шокувала лаконічна відповідь Сьюзан:
– Вона
