тимчасово і необхідні заходи. До поки…
– До поки всі не вимруть. Він хоче лише метал який ми добуваємо, а ми лише спосіб його видобутку і доставки.
– Лорд Мортон міг би силою взяти місто, але він не бажає проливати крові. Тому і не нападає.
– Ми пригрозили, що завалимо шахти – саме тому він і не атакує. А що скаже член його сім’ї. Що ви думаєте, леді Мері?
– Мені не прийнято думати. – тихо відповіла Джеффрі, заздалегідь приготовлені слова. – Я привезла їжу для жителів і з вашого дозволу хотіла б залишитись на ніч, поки будуть розвантажувати вози і, щоб краще дізнатись чого потребують мешканці.
– Шкода, що ваший дядько не нагороджений такою ж добротою як і ви. Ви можете залишитись, але завтра вранці одразу покинете місто і передайте вашому милому дядечку Джону, щоб поцілував себе в…
– Стівене, – перебив Рендел. – ти знаєш які наслідки прослідують за цим.
– Краще чим ти думаєш.
Чоловіки ще довго сперечались, але так нічого не вирішили. Джеффрі разом з Ренделом і чотирьома солдатами які їх супроводжували влаштували на ніч в одному з будинків поселення під стривожені погляди жителів містечка.
– І який план? Все оглянули? – поглянувши у вікно і переконавшись, що за ними ніхто не слідкує, тихо запитав Рендел.
Жінка гладила тхора, розглядаючи речі які непомітно дістали солдати з карети.
– Пейн на ніч залишається в будинку з охороною. Всі мешканці ночують у шахтах, напевно бояться нападу. На стінах і по місту ходять дозорні. Краще всього проникнути у будинок через другий поверх.
– Але ж там одне маленьке вікно і те замкнуте із середини.
– Це мої проблеми.
Джеффрі дістала кілька пляшечок і новий одяг: чорні, як сажа, штани і темно синій корсет. Дівчина передягнулась у іншій кімнаті і вийшла з накинутим капюшоном до Рендела. На корсеті по діагоналі від плеча до поясу висіли флакони із різними рідинами, а на поясі сумка з якої виднілась голова Сноррі. Колір її волосся знову змінився, цього разу набувши темного сірого забарвлення.
– Не забувайте, що нам потрібно безпечно вибратись. Смерть Стівена приведе до логічних висновків і нас усіх четвертують. – на останок промовив Рендел перед ти як дівчина вилізла у вікно.
– Не хвилюйся. Він помре лише наступного дня.
Джеффрі вибралась на зовні через вікно із найменш примітною частини будинку і під захистом ночі дісталась потрібного місця. Її кроки були неймовірно безшумні і не залишали слідів, ще перед виходом жінка провела на ними чарівні маніпуляції.
Сховавшись в густих зелених кущах поблизу цілі, Джеффрі випустила Сноррі, перед тим провела по ньому рукою і він набув чорного відтінку та меншого розміру, ставши схожим на пацюка.
Не довго зачекавши, дівчина пробралася до глухої стіни будинку Пейна і дістала один з флаконів. Виливши рідину
