означає, що ваша матір не є благородною дамою, а ви самі плід подружньої зради… тільки в більш грубій формі.
Роберт Мортон кинув зневажливий погляд на підопічного.
– Убити всіх!
Джеффрі розчинилась серед воїнів – такого вони ще не бачили. Перше, що їй спало на думку, це зникнути якомога якнайдалі, але щось вело її все ближче і ближче до міста шахтарів.
– Не очікував тебе тут побачити! – не приховував здивування Стівен, побачивши Джеффрі.
Дівчина стояла в одязі в якому була в ночі, підібравши його з речей які залишила в місті шахтарів. В очах виднівся страх і печаль – дівчина просто мовчки дивилась на Стівена.
– Що сталось?
– Вони убили Рендела і готуються до нападу. Він знає… знає, що ви сповістили короля.
Вираз обличчя Стівена за одну мить змінився кілька разів. Чоловік повільно перевів погляд на мури, підізвавши одного з місцевих, давши йому вказівки готуватись до бою.
До вечора місто перетворилось у табір пригнічених і німих людей. Джеффрі ходила поруч, допомагаючи підноси різні речі на стіни: від каміння, до стріл. Чоловіки готувались до бою. Для молодих хлопців які вперше взяли до рук зброю – це міг стати перший і водночас останній бій в їхньому житті. Решта жителів переховувались в шахті, в очікуванні штурму.
– Ти не мусиш нам допомагати. – промови Стівен до Джеффрі, яка стояла біля катапульти, уважно розглядаючи її.
– Я хочу. – відповіла жінка і вказала на дерев’яну конструкцію. – Працює?
– Так… майже. Ми не повністю вмієм нею користуватись. І всі ядра летять у небо, падаючи в метрах п’ятдесяти за стіною.
– Добре. – усміхнулась дівчина. – знадобиться.
Обрій заполонили сотні вогнів і воїни стривожено переглянулись. Тривога наростала, але всі розуміли, що тепер в них вибору немає. За мить червоні вогняні кулі уже неслись по небу в бік оборонців – військо лорда Джона Мортона відкрило вогонь із катапульт.
Перші палаючі снаряди не долетіли до кам’яних редутів, але наступні вистріли влучили прямісінько в ціль. Все довкола запалало: здійснявся чорний дим з дахів будинків, паніка поволі захоплювала серця солдат Пейна. Чоловіки стривожено переглядались, але тікати не думали. За спинами у них їхні сім’ї.
– Загасити полум’я! – закомандував ватажок.
– Потрібно відповісти їм. – дівчина підбігла до катапульти, діставши із сумки Сноррі.
– Снаряди не долетять! Вони задалеко. – Стівен не міг зрозуміти задумки Джеффрі, напевно гадаючи, що дівчисько не може розумітись в військових знаряддях
– Заряджайте! Вистрілимо ним. – Джеффрі вказала на тваринку.
– Тхором? Ти серйозно? – Пейна не міг повірити власним вухам.
– Так! Швидше.
Дівчина закинула Сноррі в місце для снарядів, перед цим виливши на нього рідину із колби. І ще
