серце в солоній воді, і лиха королева з'їла його, думаючи, що то серце Білосніжки.
А дівчинка лишилась у лісі сама-самісінька. Вона налякано роззиралася довкола, не знаючи, куди йти. Вона брела по гострому камінню, пробиралася через колючі хащі, ховалася від диких звірів. Вона вже зовсім була знемогла, аж тут побачила маленький ошатний будиночок під черепичним дахом. Білосніжка подумала й зайшла всередину. Будиночок був чисто прибраний, усе в ньому було крихітне і гарне. На вкритому білою скатертиною столику були сім тарілочок, біля кожної тарілочки лежали ложечка, виделочка, ножичок і стояли сім маленьких келихів. Біля стіни стояли в ряд сім ліжечок, а на них були білосніжні покривала.
Білосніжка була дуже голодна, тому взяла з кожної тарілочки трохи їжі та шматочок хліба і випила з кожного келиха по краплі вина. Дівчинка дуже хотіла спати й лягла в одне з ліжечок. Невдовзі вона заснула.
Коли вже зовсім стемніло, прийшли господарі – семеро гномів, які в горах добували руду. Вони засвітили сім лампочок, і коли в будиночку стало ясно, гноми помітили, що в них у гостях хтось побував.
– Хтось їв із моєї тарілочки! – закричав найменшенький гном.
– Із моєї! – майже хором відповіли інші гноми.
– Хтось пив із мого келиха! – знову закричав він.
– Із наших! – відгукнулися гноми.
Роззирнулися гноми й побачили, що в одному з ліжечок спала дівчинка. Вони скрикнули всі разом від подиву, принесли свої лампи й освітили Білосніжку.
– Яка гарна дівчинка! – вигукнули гноми.
Вони так зраділи, що не стали її будити. А сьомий гном спав у кожного зі своїх товаришів по годині – так і ніч минула.
Уранці Білосніжка прокинулась, побачила сімох гномів і дуже злякалася. Але вони лагідно спитали її:
– Як тебе звуть, дівчинко?
– Білосніжка, – відповіла вона.
– Як ти потрапила до нас? – розпитували далі гноми.
І дівчинка розповіла, що лиха мачуха хотіла її вбити, але мисливець зглянувся на неї і що весь день вона блукала лісом, доки випадково не побачила їхній будиночок.
– Залишайся в нас, – сказали гноми. – Хочеш бути в нас господинею? Будеш куховарити, шити та плести, скрізь утримувати лад і чистоту? Якщо згодна, матимеш усього вдосталь.
Білосніжка погодилась і лишилася в них господарювати. Уранці гноми йшли в гори копати руду та золото й тільки ввечері поверталися додому. До їхнього приходу Білосніжка готувала вечерю. Увесь день дівчинка була сама, тому добрі гноми застерігали її:
– Бережися своєї мачухи: вона скоро дізнається, що ти тут. Гляди нікого не пускай у дім.
А королева знову вважала себе першою красунею в королівстві. Якось узяла вона чарівне люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
А люстерко відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,
Але Білосніжка у гномів живе,
Гарнішає й, наче троянда, цвіте —
Від вас незрівнянно
