нікого, коли нас немає вдома.
А лиха мачуха повернулася тим часом додому, взяла люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
А люстерко знову відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,
Але Білосніжка у гномів живе,
Гарнішає й, наче троянда, цвіте —
Від вас незрівнянно вона красивіша!
Уся кров прилинула до серця королеви: вона зрозуміла, що Білосніжка ожила. Але вона вже придумала, що робити. Королева вміла чаклувати. Вона просочила отрутою гребінь, перевдяглася, прикинулась іншою старою й вирушила в ліс до сімох гномів.
Вона знову постукала в двері та гукнула:
– Продаю добрі товари! Купіть!
Білосніжка визирнула з віконця:
– Ідіть далі, бабусю, мені в дім пускати будь-кого заказано!
– Подивися, яка краса! – сказала стара й показала отруйний гребінь. – Хочеш, я тебе як слід причешу?
Білосніжці дуже сподобався гребінь, і вона дозволила старій себе причесати. Щойно та торкнулася гребенем її волосся, Білосніжка без духу впала на землю.
– Прийшов тобі кінець, красуне! – сказала королева і пішла геть.
Настав вечір, і семеро гномів повернулись додому й побачили мертву Білосніжку. Щойно вони витягли отруйний гребінь, дівчинка прийшла до тями й розповіла їм про все. Гноми знову звеліли їй нікого в дім не пускати.
А королева повернулася додому, сіла перед дзеркалом і каже:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
А люстерко знову відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,
Але Білосніжка у гномів живе,
Гарнішає й, наче троянда, цвіте —
Від вас незрівнянно вона красивіша!
Почула це королева й затремтіла від гніву. Вона пішла до потаємної комірчини, куди, крім неї, ніхто ніколи не заходив, і приготувала отруйне яблуко. На вигляд воно було дуже гарне та рум'яне, але той, хто відкусив би хоч шматочок, тієї ж миті впав би мертвим. Потім королева перевдяглася старою й вирушила в ліс до семи гномів.
Вона постукала, і Білосніжка висунулась у віконце:
– Я не пущу вас, бабусю: гноми мені заборонили відчиняти двері.
– Це правильно, – відповіла лиха королева. – Та як же бути? Дивися, які в мене яблучка. Давай я пригощу тебе одним.
– Ні, – сказала Білосніжка, – мені нічого брати не дозволяють.
– Ти боїшся? – спитала стара. – Я розріжу яблуко на дві половинки: рум'яну з'їси ти, а білу я.
А яблуко було зроблене так хитромудро, що лише рум'яна його половинка була отруйною. Захотілося Білосніжці яблучка, і, побачивши, що бабуся його їсть, вона не втрималась і взяла отруєну половинку. Щойно вона відкусила шматочок, як упала мертва.
Повернулася королева додому й питає у дзеркала:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
І
