Як справи? Що цікавого в Києві? Три дні як поїхала, а вже сумую за містом. Чи то готель на мене так впливає? Чуже холодне ліжко і прокурені штори. Хоча я завжди сумую за Києвом, навіть у пристойних закордонах.
Не сердься.
Обіймаю.
Та я й не серджуся зовсім. З чого ти взяла? Оповідання прочитав, як слухняний учень. Але, може, ти й права, до біса ті екзерсиси! Чи нам немає про що поговорити, крім них?
Вчора набирав тебе, хотів порозважати балачками, думав, може, сумно тобі там. А ти скинула. Потім вимкнула… Ну, то я й уявляв тебе весь вечір в обіймах то директора заводу, то головного інженера, то хлопця з твого купе, Андрія, здається. :(
У нас зранку був туман, мов згущене молоко, нічого не видно, ледве доповз машиною до роботи.
Попрацюємо? Не сумуй, скоро додому. Обіймемося.
Віталій відіслав листа і полегшено зітхнув – уроки літератури, здається, закінчилися. Чи радий він із того? Надто протилежні емоції скаламутили вчора його душу. Забуте, силком запхане в дальню шухляду спогадів, закрите на ключ – несподівано і непрохано знову почало сочитися, мов вода через загату… А раптом це дійсно Ліля писала? І це вона їхала за якимось бісом у тому самому потязі? Але ж як це можливо? Вона вже давно в Москві… Чи йому зносить дах? Ще й Тамара причепилася – дай почитати! І таки почитала, ще й вибухнула цілою тирадою на екологічну тематику, потім перейшла на робоче, потім на домашнє. Фірма, що імпортує дитячі товари, замовила в них аудит, то вона дізналася з перших вуст, що коїться в тій царині.
– Треба пильнувати, коли щось купуємо для Юрчика! Хіба його батьки про це задумуються? Хапають, що блищить чи що в подружок побачили. Катя ще сама дитина, хоч і на роботу вийшла, і навіть півроку там протрималася, хоч як дивно! Про Женьку взагалі мови немає: коли стаєш батьком у двадцять років, у голові ще вітер свище!
– Томо, та не заводься ти! Він уже більше трьох років як батько. Тобто вони батьки. І дитина славна, ти ж сама не натішишся. Чи хіба краще, щоб Юрчика не було? Вже як сталося, що тепер… Чого це ти раптом гарячкуєш? Щось на роботі не так? – Віталій однією рукою обійняв дружину за плечі, а другою закрив ноутбук, відсунувши його від гріха подалі. – Ой, ділова ти моя жінко…
– І правда, чого це мене понесло? А! Так то ж після того оповідання на екологічну тему! Між іншим, дуже пристойне оповідання, раз так проймає читачів, – сумно посміхнулася дружина. – А веселішого нічого жінка Синявського не написала? Може, щось ліричне, жіноче, га?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
