вибору відповідних суконь, чи не так? «В мене є сукня-футляр, колись подарував Манфред, я її жодного разу не вдягнула». – «Дід буде втішений. Це ж треба. Нова сукня задля нього! Нарешті я зрозуміла, для яких чоловіків ти погоджуєшся мати відносно привабливий та сексуальний вигляд. Для мертвих», – хихикнула невгамовна Агата.
«Слухай, давай змінимо тему. Я не хочу обговорювати мою сексуальність. Повернемося від смерті до життя».
«Добре, – швидко погодилася Агата. – Як у тебе з сексом?» Я захлинулася малиновою гидотою, це був невідомо чим зафарбований, трішки розведений водою спирт. «Яка ти вразлива, – пирхнула Агата. – Ну? Відповідай. Я чекаю».
«Ніяк. З сексом у мене ніяк. Ти ж знаєш, що Дерек мене кинув». – «Дерек? Це той, про кого я знаю, чи інший Дерек, про якого я не знаю?» – «А-га-то-оооо». – «Якщо це той, про якого я знаю, то він тебе кинув дуже давно. Ти ж не хочеш мені сказати, що з того часу ти не мала жодного сексуального контакту?» Я зітхаю. «Годі зітхати. Мене просто бісить твій інфантильний ідеалізм. Шукаєш ідеального чоловіка?» Я кажу, що з задоволенням би з ним познайомилася, але не впевнена в тому, що такий чоловік існує. «Крім Дерека», – подумки додаю я.
«Дівчинко, слухай мене. Слухай уважно, дурненька. Не буває ідеальних чоловіків, їх фізично не може бути! Це – ілюзія. Жодний чоловік не може зрозуміти жінку, крім, можливо, гомосексуалістів та онкохворих». – «Що ти верзеш?» – «Нас здатні розуміти тільки ті з них, які усвідомлюють, що ти відчуваєш, коли хтось оселяється у тобі, тобто розуміють стан вагітності, слабке уявлення про це мають хворі на рак. Звичайно, в них не такий емоційний стан, як у вагітних. Не думаю, що вони тішаться з появи пухлини, хоча, погодься, появі дітей вони також не дуже радіють.
Ну, і також ті, хто розуміє, як це буває, коли хтось до тебе вдирається, зрозуміла? Таке розуміють тільки геї. Тут важливо, що вони добре обізнані з процесом, місце вторгнення в даному випадку не є надто важливим. Ти розумієш, про що я?» В мене закочуються очі. «Довго ти протягнеш з геєм? Не думаю. А онкохворий взагалі не може довго протягнути. З тобою чи без».
Від Агати може збентежитися хто завгодно. Не кажучи вже про мене. «Слухай, я піду додому. Завтра кремація, треба готуватися». – «До чого готуватися, дівчинко? Це не весілля, а похорон! Крім того, це ж навіть не тебе кремують!» – обурено вигукує мені в спину Агата. Я встигла поцілувати її і втекла додому.
Глава четверта
Заснути мені ніяк не вдавалося, не через надмірну кількість думок, а якраз через те, що довгий час (хоча, може, і не настільки довгий, бо в нічній тиші час легко ошукує людину) я не могла вхопити жодної. Долоні ставали вологими, волога з їхньої поверхні випаровувалася, наче вони були не долонями, а перетворилися на коропів, яких ще живими витягли на берег. Вуха горіли. Всі сили я спрямувала на те, щоб зрозуміти, невже я дійсно ні про що не думаю?
Мою знервованість відчував Троль, який ніколи не гребував нагодою вмоститися біля мене
