на Ай-Петрі!
– На вершечку чи на підошві?
– На підошві!
– От молодця! Ай да лицар!
А в «лицаря» ухмилка по самі уші: зійшов-таки…
На схил значно легше. Особливо як згори, з вершечка…
А на вершечок зовсім єрунда… Просто собі паличку в руку й ідеш…
І після того тижнів зо два на ліжку: переварюєш, так сказать, враження… Тихо лежиш, спокійно лежиш; не ворушиш ні ногами, ні руками… Таке обіймає вас «самопоглиблення» від пережитих та перебачених красот гірських…
Та воно й не дивно, бо вискочить з легкістю сарни на гору Бабуган, приміром, – це велике дає задоволення для людини. 1543 метри вгору – це, самі подумайте, трохи ж таки вище, ніж харківська Холодна гора. (Навіть як дивитися з Допру № 1…[64]) А ви ж самі знаєте, що з Холодної гори, як увечері дивитися на місто, – дуже красиво… І далеко видко, і все видко… Особливо коли людина не п’яна і не боїться, що її роздягнуть…
А як же ж то воно, як з Бабугану, або з Чатир-Дагу, або з Ай-Петрі?!
……………………………….
На гірській підошві – дачі. На схилі – ліси. На вершечку – сніги. І літом сніги, і взимку сніги! А по схилу струмки гірські.
А в лісах – буйволи, дикі кози, «зелені».
«Зелені», положим, останніми часами вивелись… А то за Врангеля, кажуть, була їх у горах сила-силенна… «Підтримували» барона в його святім обов’язку відбудувати «єдину та неподільну Русь… Святу Русь!»
Найважливіше в горах для нас, грішних, – гірське повітря…
Його тут чимало. Воно не продається – просто так: бери й дихай, коли хочеш…
Вивозити тільки не дозволяється…. Хоч дехто з туристів бере з собою з Чатир-Дагу чи з Бабугану клуночок з повітрям…
Повітря тут чисте, прозоре, легке, свіже…
Звичайно, коли йдете горами самі, без великої компанії, без кошиків з вареними яйцями та з сардинками, без тройного одеколону, без пудри «Колодерма» і порошку од поту… А як з оцим усім дертиметесь на Ай-Петрі – так все одно, що в Харкові на Сумській о 9 годині ввечері. Аж бук чхає!
Гори тут дуже лякливі! Назви в їх здебільше з «Ай» починаються: Ай-Петрі, Ай-Микола, Ай-Тодор, Ай-Я і т. ін.
І це, між іншим, заражає…
Дуже часто чуєте в компанії, що дереться на гори, вигуки:
– Ай, Боже мій!
– Ай, матінко моя рідна!
А то просто:
– Ой, держіть мене!
– Ой, рятуйте!
Ялта
У коробці – Ялта…
У кам’яній коробці з яйли велетенської. Західну стінку тої кам’яної коробки становить мис Ай-Тюдор, а східну – мис Ай-Микита…
Із півночі – головне пасмо яйли кримської… Зверху – голубе небо… А з півдня – море синє…
І в коробці отій Ялта притулилася.
Ялта – столиця південнокримських курортів… Главковерх над усім південнокримським повітрям, південнокримським сонцем, місяцем, морем, горами… В її
