Марія Примаченко. Марія Рубан

      Так і сталося. Вражена результатом, господиня покликала подивитися на те диво всіх родичів і сусідів. Жінка довго сперечалася зі своїм чоловіком, чим краще віддячити Марічці, аж поки не вирішила, що напередодні свого свята влаштує невеличке свято і в родині Примаченків. Коли Оксентій Примаченко прийшов забирати доньку, йому дали майже розкіш – живе порося у великому кошику. І справді, для родини то виявився щедрий подарунок, адже навіть із господарством тоді важко було прогодувати сім’ю, бо кожен двір мав віддавати данину – певну кількість молока, яєць та інших продуктів. Не було тоді й крамниць поруч, де можна було все придбати, коли чогось бракує. Саме це порося, що дісталося Марічці за її роботу, вберегло сім’ю від голоду.

      Час минав по-різному. За сонячної днини, коли на подвір’ї було багато роботи, він летів мов навіжений. Коли ж дощило чи завивала хурделиця, час тягнувся, мов гумовий, доводилося переважно сидіти в хаті і лише згадувати буяння літніх квітів і трав.

      Марія дорослішала, одначе всі фантастичні звірі й квіти, яких вона собі понавигадувала маленькою дівчинкою, нікуди не зникли. Ба більше: вони жили власним життям, і Марія не збиралася їх відпускати.

      • Чому Марійці довелося покинути навчання у школі?

      • Чим вона займалася вдома?

      • Що любила розглядати Марійка, коли пасла гусей?