розуму і залишають майже зовсім осторонь вивчення характеру. Я знаю тільки одного Рибо, який на декількох сторінках, на жаль, занадто коротких, показав значення характеру і визнав, що він утворює справжній фундамент душевного розвитку. «Розум, – пише абсолютно обґрунтовано вчений, професор «College de France», – лише побічна форма психічної еволюції. Основний тип її – характер. Розум, коли він занадто розвинений, швидше веде до його руйнування».
Я постараюся тут довести, що якщо є бажання ознайомитися з порівняльною психологією народів, то варто, перш за все, приступити до вивчення характеру. Той факт, що така важлива наука (так як з неї випливають історія і політика) ніколи не була предметом дослідження, залишився б абсолютно незрозумілим, якби нам не було відомо, що подібна наука не набувається ні в лабораторіях, ні в книгах, а тільки тривалими подорожами. Ніщо, втім, не дає приводу передбачити, що до неї скоро приступлять професійні психологи. Вони все більше і більше полишають сьогодні те, що було колись їх галуззю, щоб присвятити себе анатомічним і фізіологічним дослідженням. Анатомувати мізки, досліджувати під мікроскопом клітини, визначати закони, які зв’язують збудження і реакцію, – все це належить до загальної фізіології, і стосується однаково жаби і людини, але залишається без всякого близького або віддаленого застосування у пізнанні психологічного складу різних типів нашого виду. Тому не можна не заохочувати такі твори, як цікаве дослідження Поллака «Les caracteres», яке щойно побачило світ.
Хоча розміри нашої праці дуже обмежені, вони все-таки дозволять нам показати на кількох абсолютно ясних прикладах, якою мірою характер народів визначає їх долю. Я також покажу на інших прикладах, що, всупереч всім історичним поглядам, психічний склад рас, коли він вже утворився, має майже настільки ж стійкі ознаки, як анатомічні ознаки видів.
З психічного складу рас випливає їх розуміння світу і життя, а відповідно, їх поведінка і, нарешті, їх історія. Сприймаючи певним чином враження від зовнішніх речей, кожен індивід відчуває, мислить і чинить цілком інакше, ніж будуть відчувати, мислити і діяти ті, хто мають абсолютно відмінний психічний склад. Звідси випливає, що психічні організації, побудовані за абсолютно різними типами, не можуть досягти повного злиття.
Столітні зіткнення рас головною своєю підставою мають непримиренність їхніх характерів.
Нічого не можна зрозуміти в історії, якщо не маєш постійно на увазі, що різні раси не можуть ні відчувати, ні мислити, ні вчиняти однаково, ні, отже, розуміти одна одну. Без сумніву, різні народи мають у своїх мовах спільні слова, які вони вважають синонімами, але ці спільні слова пробуджують у тих, хто їх слухає абсолютно не схожі почуття, ідеї, способи мислення. Потрібно пожити з народами, психічний склад яких відчутно відрізняється від нашого, навіть вибираючи між ними тільки осіб, які розмовляють нашою мовою і які отримали наше виховання, щоб зрозуміти глибину прірви, що існує між психічним складом
