має 22 роки, Юра – 21, Михалька – 19 років, Ольга – 17, Зоя – 13, Юра-молодший – 11 років, Варварка – 8 років.
– Варварка йде! От лахудра, де ж воно лазило, таке зачухране? Варварко, іди сюди, слухай, тьотя Катя щось спитати хотіла… Варварко, ти в школі була?
– Була.
– Сподобалося тобі в школі?
– Ні.
– Овва! А чого ж ти туди пішла?
– Наші сказали, там буде моя коронація.
Михалька про Варварку
Інна має 20 років, Юра – 19, Михалька – 17 років, Ольга – 15, Зоя – 11, Юра-молодший – 9 років, Варварка – 6 років.
Коли Варварка була зовсім маленькою, вона хотіла стати самураєм. Коли підросла, вирішила, що буде гетьманом. Ще пізніше усвідомила, що вона – дівчинка, а не хлопчик, і відтоді вже хотіла бути тільки принцесою.
Розум Варварки завеликий для нас усіх і замалий для світу. Ми не зуміли навчити Варварку навіть таких простих речей, як: мити посуд, рахувати на пальцях, вітатися із сусідками… Сусідки часом забирали у нас Варварку, щоб навчити її бодай чогось, що їй стане в пригоді, бо, коли ми всі повмираємо, як вона тоді буде? Але Варварка не затримувалася у жодної більше як на добу. Просто йшла собі від них, як тільки їй набридало.
Скоро ми, однак, з’ясували, що чогось Варварка таки навчається у чужих людей, але чого саме – вона не поспішала ділитися. Самі жінки вважали, що їхня добросердність пішла намарне. Відводили Інну або Юрія-старшого вбік і радили їм віддати Варварку до інтернату, бо самі ми їй ради не дамо.
Одна з сусідок вчила Варварку варити суп. Інша вчила її читати. Ще інша вчила її грати на фортепіано. Ще інша – плести шкарпетки і рукавички. Ще інша – фарбувати обличчя. Ще інша – молитися. Ще інша – рвати траву її кролям.
Юрій-старший учив Варварку керувати мотоциклом. Ольга вчила її користуватися комп’ютером. Зоя вчила її гратися ляльками. Я вчила її чистити картоплю й моркву. Інна вчила її не робити одне й те саме двічі. Інна вчила її робити те, що Інна хоче.
Листи від мами
Монголія
Інна має 22 роки, Юра – 21, Михалька – 19 років, Ольга – 17, Зоя – 13, Юра-молодший – 11 років, Варварка – 8 років.
На третій день Варварчиного навчання у школі діти мусили вперше взятися до письма. Поки була велика перерва, діти бігали межи пришкільними яблунями і там десь нашукали у кущах зайця. Тварина, певно, була стара, а може, хвора, бо не втікала, діти легко спіймали її. Вони принесли зайця до класу і сховали під Варварчиною партою, щоб учителька зайця не забрала і не вбила, доки вони самі того не спробують.
Коли вчителька звеліла дітям підняти праву руку, щоб перевірити, чи добре всі затямили, як тримати олівець, усі підняли руку з олівцем, а Варварка – порожню, залиту кров’ю. Заєць прокусив їй долоню і зник, наче й не було.
Забігаючи наперед, скажемо, що жодна учителька так і не спромоглася навчити Варварку писати, бо щоразу щось
