не хоче, ці кельнерки завжди так дивляться, якщо нічого в них не замовляєш… А замовляти їхню несмачну каву тільки для того, щоб… ну, ви зрозуміли… Ольга не збирається. Принципово!
Та Ольга недарма покладається на свою винахідливість. Вона згадує, що десь тут неподалік має бути педагогічний інститут, ну то й що, як Ольга вчиться не там? Ольга повертає у провулок, минає кілька кварталів. Ось він! Заходить досередини, піднімається на другий поверх (бо на першому сидить вахтерка і дивиться), іде коридором. Коридор довгий, з безліччю поворотів, Ольга вже не знає, скільки разів вона повертала і з якого боку прийшла і де тепер сходи. Туалету нема. Ольга нервує. Нарешті натрапляє на якісь сходи і піднімається на третій поверх. Блукання хитрими коридорами повторюється на level 2. Трапився б їй той архітектор, що проектував будівлю, Ольга йому нічого не сказала б, Ольга йому просто хотіла б в очі подивитися! Кілька разів Ольга натрапляє на гуртики студентів, але не запитує. Не соромиться, просто не хоче, нехай їй трапиться хтось сам-один… одна – дівчина. І тоді вона запитає.
Нарешті вона бачить у глибині коридору, поряд із кафедрою романо-германських мов, двох жінок і поспішає до них. Жінки розмовляють. Старша хоче вже розмову припинити і йти на кафедру, бо поклала руку на ручку дверей, іншою ж нервово притискає до себе два товсті словники. Ольга вирішує зачекати, певно, це викладач, втручатися нечемно. Хай вона піде собі, а Ольга запитає в молодшої.
– Я вам знову кажу, Галина Петрівна нічого мені не казала.
– Так, але я просто говорила з Галиною Петрівною і вона мені сказала, що вам скаже…
– Так, але, ви розумієте, Галина Петрівна взагалі мені нічого не казала, а я не хочу брати на себе…
– Так, просто розумієте, Галина Петрівна сказала мені, що вона вам скаже…
– Так, але, ви розумієте, Галина Петрівна мені нічого про вас не казала, а я не хочу брати на себе…
– Так, просто розумієте, Галина Петрівна сказала, що вона вам скаже, я б просто так не прийшла…
– Так, але, ви розумієте, Галина Петрівна мені нічого про вас не казала, а ви тепер оце приходите і кажете…
– Ну так, але просто розумієте, Галина Петрівна сказала мені, що вона вам скаже…
– Так, але що ви від мене хочете? Галина Петрівна мені нічого про вас не казала, а я не хочу брати на себе…
– Та я нічого не хочу, я б не прийшла, розумієте, Галина Петрівна сказала мені, що вона вам скаже, а я ж не знала, я прийшла, мені просто…
– А я вам знову кажу, Галина Петрівна мені нічого про вас не казала, навіть якщо вона вам щось казала, мені вона нічого не казала…
– Так, просто розумієте, Галина Петрівна сказала мені, що вона вам скаже…
– Так, але, ви розумієте, Галина Петрівна мені нічого про вас не казала, а я не хочу брати на себе…
– Так, просто ви розумієте, я би вас не стала турбувати, але Галина Петрівна сказала мені, що вона вам скаже, і щоб я підійшла…
