Сергійко помахав підданим рукою й полегшено зітхнув. Народ радісно закричав, у повітря полетіли різнобарвні кулі й білі голуби.
– Хай живе! Хай живе! Хай живе! – знову перекочувалося хвилями над площею.
На непевних ногах він піднявся сходами, вже біля самих дверей обернувся й ще раз помахав народу рукою. Натовп відповів радісними криками:
– Король… Серж… Процвітання… Хай живе!!!
Коли двері за ними закрилися, відрізавши короля й Чипсета від площі, Сергійко зміг, нарешті, перевести дух.
– Ну, – звернувся він до Чипсета, – а тепер поясни мені, що це все означає? Як удалося так швидко все організувати? Але ж ще півгодини тому ми були в кабінеті Великого Процесора!..
– Усе в порядку, Ваша Величносте, усе в повному порядку. Нічого незвичайного не відбулося. Щойно Великий Процесор призначив вас королем, одразу пішла відповідна команда по підготовці до зустрічі. Ви ж у Заекранні, не забувайте цього. Команда надійшла блискавично і так само блискавично почала виконуватися. Ваш текстовий редактор відразу написав текст виступу, автосортувальник відібрав підданих на зустріч, спеціальне відомство демонстрацій і презентацій «Сила Понту» виготовило й розвісило плакати, міністерство придушення смут і виявлення зрадників потурбувалося про вашу безпеку. Ви бачили, усе пройшло дуже вдало.
– А машина? Як це нам удалося так швидко дістатися до Глюкландії? – не вгавав Сергійко.
– Це не зовсім машина, тобто зовсім не машина. Це курсор. Ви ж курсором з файла у файл миттєво переміщаєтеся, чи не так, Ваша Величносте? Ну, а цей курсор має пасажирські місця, тільки й того.
З цими словами Чипсет відчинив перед Сергійком двері, і вони зайшли у величезну, завбільшки з баскетбольне поле, залу. Посередині зали стояла група людей у гарних, прикрашених золотою і срібною вишивкою мундирах, обвішаних орденами, медалями й кольоровими стрічками через плече.
– Ваша Величносте, це ваші міністри, – Чипсет стояв позаду Сергійка, трішечки збоку і шанобливо говорив йому на вухо: – Зовсім не обов’язково знати їхні імена, а тим більше, знайомитися й дружити. Навіть навпаки, краще зовсім не дружити. Потім можуть виникнути ускладнення при їхньому звільненні. Досить знати, які міністерства вони очолюють. Це прем’єр-міністр, він найвищий, можна сказати, міністр над міністрами.
Прем’єр-міністр височів над усіма на цілу голову. Він підійшов до короля й церемонно вклонився.
– Ваша Величносте, – проговорив він басом, – під вашим мудрим керівництвом Глюкландія розквітне. Сумніватися можуть тільки зрадники! Але їх ми швидко зловимо й знищимо.
– Дозвольте вам відрекомендувати міністра придушення смут і виявлення зрадників, – продовжив Чипсет. – Запевняю вас, Ваша Величносте, він великий фахівець у цій справі.
Потім королю був представлений міністр захисту й нападів, під чиїм керівництвом була армія. Вслід підійшли міністри
