запитально подивився на інших. Проте жоден із двох чоловіків не палав бажанням озвучувати якісь висновки. Рейс лише похитав головою, а Пуаро обережно розгладив зім’яті листочки з рахунками гри.
– Це зробив хтось із них, – замислено промовив поліціянт. – Хтось із них бреше на чому світ стоїть. Але хто саме? Це не просто визначити. Зовсім не просто.
Він помовчав ще якусь мить, а тоді повів далі:
– Спробуймо відштовхуватися від того, що кажуть вони самі. Отже, наш лікар стверджує, що це був Деспард, Деспард вважає, що це був лікар, дівчина думає, це була місіс Лоррімер, а місіс Лоррімер відмовляється кого-небудь підозрювати! Не сильно проясняє ситуацію.
– А може, й проясняє, – пробурмотів Пуаро.
Баттл різко звів на нього очі.
– Вважаєте, тут є за що зачепитися?
Бельгієць лиш відмахнувся рукою.
– Дрібничка. Нічого такого, що могло б допомогти.
Суперінтендант повів далі:
– Отже, ви, джентльмени, не поділитеся з нами своїми здогадками…
– Бракує доказів, – стримано промовив Рейс.
– Ох уже ці чоловіки! – зітхнула місіс Олівер, украй розчарована такою надмірною стриманістю.
– Пропоную згрубша прикинути можливі варіанти, – сказав Баттл. Він замислився на хвилю. – Почнімо, мабуть, із лікаря. Він може бути не тим, за кого себе видає. А ще він точно знав би, куди саме потрібно штрикнути стилетом. Але оце й усі аргументи проти нього. Далі візьмімо Деспарда. Це людина зі сталевими нервами. Він звик швидко ухвалювати рішення і може холоднокровно поводитися у небезпечних ситуаціях. Місіс Лоррімер? Вона теж має витримку й скидається на жінку, яка може мати таємниці. Вона справляє враження людини, яку в житті спіткали біди. З іншого боку, місіс Лоррімер видається мені дуже високоморальною жінкою, такою жінкою, що могла б бути директоркою школи для дівчаток. Важко уявити, щоб вона встромила в когось ножа. Власне кажучи, я не думаю, що це могла бути вона. Ну і нарешті юна міс Мередіт. Ми нічого не знаємо про неї. Вона скидається на звичайну гарненьку сором’язливу дівчину. Але, як я вже сказав, про неї нам нічого не відомо.
– Ми знаємо, що Шайтана вірив, що вона когось убила, – втрутився Пуаро.
– Диявольський розум, схований за янгольським личком, – замислено проговорила місіс Олівер.
– Це може нам якось допомогти, Баттле? – запитав полковник Рейс.
– Ви, мабуть, гадаєте, що це лише нікому не потрібні припущення. Однак у такій справі без припущень ніяк.
– А чи не краще зібрати якусь інформацію про цих людей?
Суперінтендант усміхнувся.
– Ох, до цього ми докладемо максимум зусиль. Гадаю, ви могли б нам із цим допомогти.
– Охоче. Що я можу зробити?
– Це стосується майора Деспарда. Він багато бував за кордоном – у Південній Америці, Східній Африці, Південній Африці. А ви маєте доступ до відповідної інформації, тож могли б щось про нього дізнатися.
Рейс кивнув.
