сказати, що ви матимете справу з людиною, на чиїх руках, наскільки нам відомо, уже щонайменше дві смерті. Тож у разі потреби така людина без вагань зможе вбити і втретє.
Місіс Олівер подивилася на нього вдумливим поглядом, а тоді чарівно всміхнулася – такою солодкавою усмішкою маленької дівчинки-бешкетниці.
– «Вас попередили», – зацитувала вона. – Дякую, мсьє Пуаро. Я поводитимусь обережно. Але не збираюся сидіти склавши руки.
Детектив граційно вклонився.
– Дозвольте сказати, мадам, що я вражений вашою сміливістю.
– Сподіваюся, – сказала місіс Олівер, виструнчившись на своєму стільчику й говорячи неначе голова засідання якогось комітету, – що ми ділитимемося всією отриманою інформацією, тобто нічого не будемо приховувати одне від одного. Звісно ж, якісь здогадки чи відчуття можна тримати при собі.
Суперінтендант Баттл лиш зітхнув.
– Місіс Олівер, та це ж не детективний роман, – сказав він.
– Звісно, що всю інформацію треба буде передавати поліції, – підхопив Рейс.
Він промовив цю фразу своїм максимально армійським тоном, а потім додав із веселим вогником в очах:
– Я впевнений, що ви, місіс Олівер, гратимете чесно. Заплямована рукавичка, відбиток пальця на склянці для зубної щітки чи шматочок обгорілого паперу – хай що то буде, ви обов’язково передасте цю річ нашому суперінтендантові Баттлу.
– Можете сміятися з мене скільки завгодно, – відказала місіс Олівер. – Але жіноча інтуїція…
Вона рішуче закивала головою.
Рейс звівся на ноги.
– Я знайду для вас інформацію про Деспарда. Проте це може зайняти трохи часу. Чи є ще щось, що я можу зробити?
– Я не думаю, дякую, сер. Може, маєте якісь поради? Я буду вдячний за будь-які підказки.
– Що ж, я звернув би особливу увагу на будь-які інциденти зі стріляниною, отруєнням чи нещасними випадками, пов’язані з нашими підозрюваними, але, гадаю, ви вже й самі про це подумали.
– Так-так, подумав, сер.
– Чудово, Баттле. Не мені вас учити. Добраніч, місіс Олівер. Доброї ночі, мсьє Пуаро.
І наостанок кивнувши Баттлу, полковник Рейс вийшов із кімнати.
– А хто він, цей полковник Рейс? – запитала письменниця.
– Дуже шанована в армії людина, – відповів суперінтендант. – Свого часу він багато поїздив по світу. Майже немає таких закутків на планеті, про які він не знав би.
– Агент Таємної служби, я так розумію, – підсумувала жінка. – Я знаю, що ви не можете мені про це сказати. Але інакше його не запросили б сьогодні. Четверо вбивць та четверо нишпорок: Скотленд-Ярд, Таємна служба, приватний детектив і майстриня детективного жанру. Розумна ідея.
Пуаро похитав головою.
– Ви помиляєтесь, мадам. Це була дуже дурна ідея. Тигра налякали, і тигр атакував.
– Тигр? Чому
