чув, що сталося в редакції «Charlie Hebdo»… Досі ввечері боюсь на вулицю виходити. А загалом можна жити, – Лаура все ще думала, що відповісти Ріку Хоуві. – Що в тебе нового? Де ти зараз?
Підпухлим обличчям метнулася тінь. Жінка відчула, що колишній однокурсник хоче відразу перейти до справи. Та все ж спершу Антоніо відповів на запитання:
– Останні шість років живу в Ґуаякілі. Це на півдні країни. Працюю у місцевому «Instituto de Neurociencias», Інституті неврології.
– Стривай, – на лобі Лаури пролягла складка, – Ґуаякіль… Це не там, де… Я щось чула по «France 24», наче у вас там якісь заворушення чи щось таке.
– Я тому й телефоную.
Психіатр насторожено звела брови.
– Не лякайся, – еквадорець спробував удруге посміхнутися. Вдалося ще гірше, ніж на початку розмови. – Я хочу порадитися. Просто почути твою думку. Тут у нас таке діється…
– Окей, – кивнула Лаура.
– Співчуваю через «Charlie», але протягом останніх днів у Ґуаякілі відбувається щось несусвітнє. Люди наче показилися та почали вбивати один одного. Протягом трьох діб у місті було скоєно півтисячі вбивств з особливою жорстокістю та принаймні півтори тисячі замахів на вбивство. Це більше, ніж у всій країні впродовж трьох місяців. Бізнесмени, лікарі, вчителі, робітники раптово, нібито без усякої причини, навісніють і кидаються на своїх родичів, співробітників, просто перехожих. Ходять чутки про введення надзвичайного стану.
– Жах! Схоже на початок зомбі-хорору.
Арреола опустив голову. Зітхнув.
– Ти знаєш іспанську?
Лаура помахала в повітрі розчепіреними пальцями:
– П’ятдесят на п’ятдесят.
Вона по-справжньому так і не вникнула в те, що говорив співрозмовник. Її думки витали десь неподалік «Palais des Congrès de Paris».
– Пошукай у Google, подивись, що зараз твориться. Не знаю, що у вас розказують в новинах, але це не схоже на зомбі-хорор. Усе значно гірше, – Антоніо повів рукою, кілька разів клацнула мишка. – Хоча, зажди, зараз скину тобі один файл, сама все побачиш.
Skype «булькнув», сповіщаючи про надходження файла.
– Отримала?
– Зараз, завантажую… Що за?! – Лаура зойкнула та відсахнулася від екрана. – От лайно! На біса ти це скинув мені?.. Пробач, Тоні… – схаменулася. – Господи, я просто не очікувала.
– Позавчора мені привезли здорованя-електрика, який ні сіло ні впало просвердлив електродрилем довбешку своєму напарникові. Це, як бачиш, фотографія напарника. І це лише один приклад. Щось подібне третій день коїться по всьому місті.
– Боже…
– Убивць швидко ловлять, але вони геть неадекватні, тому їх везуть до мене, тобто до психіатричної клініки при Інституті неврології. Я намагаюся з’ясувати, що з ними не так, але… – чоловік потер борідку, – …я не знаю. Симптоми охоплюють розлади емоцій, мислення, орієнтування, сприйняття та пам’яті. Пацієнти цілковито
