Пригоди казок. Наталія Уіллрайт

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пригоди казок - Наталія Уіллрайт страница 3

Пригоди казок - Наталія Уіллрайт

Скачать книгу

ірландських лісів поправив на голові зелений капелюх і приструнив густу руду бороду. Потім витягнув з малюнка горщик, доверху набитий золотими монетами, та почав вибиратися сам. На дії Лепрекона відреагував Пан Коцький, який теж частково висунувся зі свого аркуша.

      – Куди це ти зібрався? – здивувався Пан Коцький.

      – Куди-куди, – огризнувся Лепрекон. – Подалі з цього смітника. Не для того мене малювати три дні, щоб я тут валявся серед недопалків. Тьху!

      Лепрекон демонстративно плюнув убік доверху заповненого сміттєвого кошика. Він підняв свій горщик і вже попрямував до АЗС, але його відволік Івасик-Телесик.

      – Де це ми? Що це ми? – з подивом промовив круглолиций хлопчисько.

      – Де це ми, що це ми… – перекривив його Лепрекон. – Викинути нас на узбіччя, за непотрібністю!

      – Це неможливо! Він нас детально промальовував! – заступилася за художника красуня Царівна. Вона щойно вийшла з морської піни і тепер сушила свою довгу русу косу.

      – Згоден із Царівною! Он яку булаву гарну він мені зробив! – підтримав казкову красуню Котигорошко. – А ти, зелений, взагалі не з наших казок, тому мовчи! Бо накрию тебе булавою – будеш знати! – Богатир загрозливо підняв булаву в напрямку героя ірландських народних казок.

      – Ой-ой-ой, налякати, – огризнувся Лепрекон, але про всяк випадок відійшов на безпечну відстань.

      Всі на секунду замовкли. Повз зупинку громадського транспорту на великій швидкості проїхав автомобіль, піднявши в повітря аркуші і деяке сміття. Персонажі, які до цього залишалися на своїх малюнках – повипадали на асфальт.

      – Ай, ой! – заохкали звірі з рукавички.

      – Ай! – повторив за ними пес Сірко, приземляючись на спину. – Це ж треба, прямо на спину! Можна подумати, мені радикуліту мало, тепер ще й від синців болітиме.

      – Не турбуйся, ми тебе вилікуємо, компреси зробимо. Будеш як новенький, – спробував заспокоїти казкового собаку Майстер Іванко.

      На своє випадіння з ілюстрації відреагувала і Коза-Дереза. Вона виставила вперед ріжки і дуже голосно промовила:

      Я – Коза-Дереза,

      За три копи куплена,

      Півбока луплена!

      Тупу-тупу ногами,

      Сколю тебе рогами,

      Ніжками затопчу,

      Хвостиком замету —

      Тут тобі й смерть!

      – Страшно, прям описатися, – з єхидною ноткою прокоментував дії Кози-Дерези Лепрекон.

      – Тю на тебе, зелений, – заступився за козочку Кабанчик.

      – Ти на мене не тюкай, – огризнувся герой ірландських народних казок, – а то розповім, чим мої історії закінчуватися.

      Кабанчик почав бити ратицею землю і загрозливо похрокувати убік Лепрекона, але його зупинив Івасик-Телесик:

      – Досить вам. Усі однаково потрапили до однієї неприємності. Я вам ось що скажу. Нам би вибратися звідси, поки ніхто не побачив.

      – І

Скачать книгу