що він тут сів в автобус та поїхати далі подорожувати по містах.
– А ти звідки про автобус і міста знаєш? – поцікавився у гнома Івасик-Телесик.
Мешканець лісів закотив очі:
– Тому що я зверху лежати в папці і бачити, як поїхав наш художник, а ми розлітатися в різні боки. Я ось під цього волохатого потрапити, досі ще шерсть у роті. Тьху!
У відповідь Пан Коцький невдоволено пирхнув.
– Досить вам, – зупинила суперечку Царівна. – Поки ми сваримося, наш мальовник усе далі від нас від’їжджає.
– Згоден, – підтримав красуню Майстер Іванко, – треба вирушати на пошуки нашого власника.
– Але як нам бути? Пішки доведеться дуже довго шукати нашого мальовника, – приєдналася до розмови Лисичка з рукавички.
– А ми теж поїдемо на автобусі, – заявив Івасик-Телесик, – як наш мальовник.
Лепрекон хмикнув на таку заяву, а от іншим ідея сподобалася. Герої казок ствердно захитали головами. Але перш ніж сісти в маршрутний автобус, на загальному голосуванні було прийнято рішення запастися харчами. Так як Пан Коцький з’їв все, що намалював для нього художник, казкові герої на чолі з Івасиком-Телесиком, Котигорошко і Майстром Іванко попрямували в напрямку продуктового магазину на АЗС. За ними на деякій відстані дріботів Лепрекон, бурмочучи собі під ніс різні сварливі вислови. В основному на тему того, що «це ж треба було потрапити саме в цю папку…»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
