океан. І там, на самому обрії, він ще міг розрізнити вітрила Вілкінзової шхуни, яка зникала з виду на східному напрямку.
– Бандит! – тільки й процідив він крізь зчеплені зуби.
Глава III
Перлини й брюссельська капуста
Розчаровані й зажурені, Чап-Чап і Лікар спрямували каное назад до берега.
– Я, мабуть, трохи побуду в поштовому відділенні перед тим як повернутися в країну Вождя Ням-Няма, – сказав Лікар. – Я вже нічого не можу зробити, щоб повернути перлини, я так розумію. Але хочу переконатися, що все решта в порядку.
– Вілкінза все ще можуть упіймати, уряд може, – зауважила Чап-Чап, – а якщо він це зробить, то ми можемо врешті-решт отримати наші перли назад.
– Боюся, шансів на це в нас не дуже багато, – зітхнув Джон Дуліттл. – Скоріш за все він продасть їх при першій же нагоді. Власне, вони йому тільки для цього й потрібні – щоб злупити за них грошей. А маленькі каченята цінували їх за красу. Це ганьба, що вони їх втратять, і те, що я за них відповідав, – також. Ну що ж, немає сенсу плакати над розлитим молоком. Перлини пропали. І це факт.
Коли вони були вже недалеко від плавучої пошти, то помітили, що навколо неї зібралося багато каное. Оскільки цей день не був днем відльоту чи прильоту поштової зграї, Джон Дуліттл запитував себе, що б могло спричинити такий ажіотаж?
Прив’язавши каное, він увійшов у поштове відділення. А всередині вже зібралася добряча юрма. Лікар проштовхався крізь неї разом із Чап-Чап і у відділку рекомендованої пошти побачив купу різних тварин, які скупчилися навколо невеличкої чорної білки. Ноги маленького створіння були зв’язані червоною поштовою стрічкою, і виглядало воно вкрай переляканим і жалюгідним. Стрімкий і Чипсайд стояли коло неї на варті, кожен зі свого боку.
– Що тут коїться? – спитав Лікар.
– Ми впіймали хлопця, який украв перлини, Лікарю, – відказав Стрімкий.
– І перлини ми також у нього забрали, угу! – вигукнув Пу-Гу. – Вони в шухляді для марок, і Джип їх охороняє.
– Нічого не розумію, – оторопів Джон Дуліттл. – Я гадав, що Вілкінз накивав п’ятами разом із ними.
– То, напевно, були якісь інші вкрадені перлини, Лікарю, – зауважила Чап-Чап. – Погляньмо краще на ті, які стереже Джип.
Лікар підійшов і витягнув шухляду для марок. А там, усередині, можете не сумніватися, були ті самі три рожеві красуні, які він був відправив рекомендованою поштою.
– Як ви їх знайшли? – спитав він, повертаючись до Стрімкого.
– Ну, як ви відпливли на каное, – почав Стрімкий, – я й дрізд зупинилися по дорозі назад на дереві, де він втратив свій пакунок. Тоді вже занадто смеркло, щоб його шукати, отож ми переночували на тому дереві, маючи намір обстежити все зранку. А коли тільки почало світати, помітили цього дженджика, який вистрибував по гілках із величезною рожевою перлиною в роті. Я відразу ж кинувся на нього й затис, а дрізд відібрав
