Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Останнє розпорядження Генерального Поштмейстера. Хью Лофтинг

      – Ну що ж, – промовив Лікар, – мені шкода, що ти потрапив у таку халепу. Я попрошу Чап-Чап, щоб вона віднесла тебе назад до твоєї родини. Але, щоб ти знав, грабувати рекомендовану пошту – це серйозна справа. Якщо тобі захотілося брюссельської капусти, ти мав написати мені. Зрештою, ти не можеш ображатися на птахів за те, що вони взяли тебе під арешт.

      – Украдений плід найсолодший, Лікарю, – втрутився Чипсайд. – Якби ви дали йому тонну тепличного винограду, він би й близько так не тішився, як від того, шо поцупив. Я б на вашому місці впаяв йому пару років каторги, просто шоб він більше й на милю не підходив до пошти.

      – Гаразд, облиш, забудьмо про це, – сказав Лікар. – Це просто хлопчача вихватка.

      – Нічого собі хлопчача! – обурився Чипсайд. – Та він батько здоровенної родини і вроджений злодюжка. Усі білки такі. Хіба я не бачив їх у міських парках, з їхніми манірними манерами, які дурні люди називають «такими милими». Найнахабніші жебраки, яких тільки бачив світ. Свиснути шматочок прямо з-під вашого носа й змитися з ним у дупло, не встигнете ви й оком зморгнути. Оце їхні манери! Теж мені хлопчача вихватка!

      – Припини, – обірвала його Чап-Чап, беручи нещасного порушника у свої великі перетинчасті лапи. – Я віднесу тебе назад на материк. І можеш подякувати своїй щасливій зірці, що саме Лікар командує у цьому поштовому відділенні. Насправді ти мав би відправитися до в’язниці.

      – Так, і швидше давай назад, Чап-Чап, – гукнув їй Лікар услід, коли вона, змахнувши крилами, вилетіла зі своєю ношею з відчиненого вікна й узяла курс на берег. – Я хочу вирушити до країни Вождя Ням-Няма відразу ж, як ти повернешся.